Велич слова Кобзаря

Напередодні 25-річчя Незалежності України стануть відомі підсумки Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання». У передсвяткові серпневі дні до Одеси приїдуть фіналісти цього популярного мовного марафону не тільки з різних куточків України, але й зарубіжні учасники. Як свідчать практика і результати попередніх 16 – ти конкурсів серед творчих доробків обов’язково  очікувана незглибима шевченківська тема. Адже  постать і творчість Кобзаря, його візіонерство, філософська і провидницька   можуть його націєтворчих,україноцентричних помислів і діянь привертають увагу наших сучасників – і тих, хто утвердив нашу новітню державність, і тих, хто народився у суверенній Україні, і тих, хто нам симпатизує і допомагає утверджувати прагнення жити в сім’ї народів  вільної Європи.

На початку 2000 – х років маршрути конкурсу пролягали до західних, північних, східних і центральних областей. Найвищу емоційну наснагу відчували лауреати і організатори  під час відвідин пам’ятних шевченківських місцевостей, меморіальних комплексів, при покладанні квітів до монументів чи стел. Кожна зустріч, світлина на згадку, набуток нових знань і вражень ставали підтвердженням ємкості та актуальності гасла «Українська мова – мова єднання». Бо в цих куточках країни знаходимо і прочитуємо шевченківські заповіді втілювати українську мрію про свободу, народні ідеали правди.

І на Чернечій горі біля вічного спочинку Кобзаря, і у славетному селі Кирилівці - Шевченковому, в Умані  чи Кам’янці – Подільському, на Тернопіллі й на Волині, - скрізь конкурсанти читали твори національного Пророка, присвячені йому власні поезії. Відомий культуролог Оксана Пахльовська вважає Тараса Шевченка – надсучасним, «письменником 21 століття». І це неспростовна істина: філософи, історики, соціологи, літературознавці й політологи, учасники обох Київських Майданів, бійці АТО на сході черпають з унікальної спадщини духовну енергію, мисленну «живу воду», снагу самопосвяти.

У 2014 році Україна і світ (за винятком Росії) відзначали 200 – річчя від народження Тараса Шевченка. Учасники конкурсу – а це найперше журналісти з глибинки, краєзнавці, працівники закладів культури, самодіяльні поети – подали на розгляд журі  низку вартісних досліджень і видань. Ретельний аналіз дозволив тоді виділити окрему номінацію – «Велич слова Кобзаря». Одну з найвищих відзнак одержало репринтне видання «…І на оновленій землі» - поетична  антологія  «На вічну пам'ять Тарасови Шевченкови» (зібрав і видав Володимир Супранівський, Золочів, 1910р.). Передрук здійснено з ініціативи редакцій газет «Голос відродження» і «Воля народу» Бродівського та Буського районів Львівської області – редактори Б. Зробок та М.Іванців.

Катерина Калініченко та Іван Нечитайло з Полтави, Валерій Романько і Віктор Скрипник зі Словянська на Донеччині також були відзначені  першими преміями за тематичні віршовані збірки. Так само як і Олександр Деко (Ізраїль) за публіцистично – літературознавчий «Шевченківський календар».

Архівні матеріали конкурсу «Українська мова – мова єднання» засвідчують, що його номінанти незмінно тяжіють до шевченкознавчих студій і краєзнавчих пошуків. Наприклад, 2007 року мені випала честь упорядкувати і видати окремою книгою конкурсні твори дітей та юнацтва «Первоцвіт» на долоні України».  Мотиви Шевченкових творів пронизують творчі доробки тодішніх школярів і студентів Ірини Москалюк (Івано – Франківщина), Вікторії Чернявської та Олени Яблонської з Кобзаревої Черкащини, Андрія Апалькова, Юлії Дяченко, Ірини Кіндратенко, Олени Завертайло з Одещини, віршовану добірку Оксани Вінницької (Дрогобич).

Доречі лауреатом конкурсу був і Президент Національного університету "Одеська юридична академія" Сергій Ківалов.

Через призму Кобзаревих ідей і образів розглядає вузлові висновки по – справжньому «дорослого дослідження» « Ідея соборності України в поезії Олександра Олеся і Євгена Маланюка» випускниця -  полтавчанка Наталія Дмитренко. Ця праця опублікована  у вищеназваній книзі без скорочень – обсягом 55 сторінок (рівно чверть обсягу видання). До речі, координатор конкурсу журналіст і поет Володимир Невмитий (1954-2013) справедливо оцінив цю публікацію щонайменше  як основу майбутньої вузівської дипломної роботи Наталії. І сам наш незабутній побратим, уродженець золотої черкаської землі Володя Невмитий, закінчивши славетний столичний університет імені Шевченка, багато своїх відпусток провів у тих місцинах, де підростав малий Тарас, де понині живуть прямі нащадки свято  українського роду. Ще в одній збірці номінованих творів він опублікував (звичайно – поза конкурсом) свою розвідку «У те найкраще село» і листування з правнучкою Кобзаря Валентиною Терентіївною Шевченко, яка народилася в Одесі, але після смерті матері ще у дитячому віці повернулася разом з батьком до родового села Кирилівки. З 1939 року, коли тут був створений музей великого Поета, вітець і дочка очолювали унікальне вогнище культури. В тому ж матеріалі Невмитий згадує працівницю Звенигородського музею Людмилу Батрак, яка встановила «650 гілок і пагонів» роду Шевченків.

Зобов’язаний назвати і аргументовану публікацію у збірнику співголови конкурсу, заслуженого журналіста України Андрія Нечитайла «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть».

Відлуння нашого конкурсу знаходить вдячну реакцію прихильників рідного слова, надихає на вагомі творчі приношення. Багаторічний учасник мовного марафону, член Національної спілки художників України Василь Коркішко з Полтави минулого року навесні разом з сином Богданом два тижні провів на риштуваннях фасаду офісу Одеської регіональної організації НСЖУ – штабу Загальнонаціонального конкурсу. А вже у серпні Василь Ілліч разом з дружиною, народною поетесою  Надією Коркішко (Воронцовою)   і онукою Інною одержували відзнаки в номінаціях «На видноті усього світу» та «Первоцвіт» (для дебютантів).

Учасники гаряче вітали в день відкриття фіналу конкурсу полтавського доброчинця, автора семи мозаїчних панно: «Володимир Великий», «Тарас Шевченко», «Микола Гоголь», «Леся Українка», «Козак грає на бандурі», «Чумак везе сіль з Хаджибею», «Сузір’я муз» - ці сюжети втілюють знакову систему українського історичного і духовного космосу. Журналісти Одещини, організатори і учасники форуму «Українська мова – мова єднання» щиро вдячні митцеві, родина якого не вперше бере участь у конкурсі, за художньо вартісний дар!

З початку нинішнього року на адресу конкурсу «Українська мова – мова єднання» надходять бандеролі з книгами, рукописами – на честь 25 – річчя української Незалежності.

У перші дні березня ми одержали пакунок зі зворотною адресою село Шевченкове Звенигородського району  Черкаської області.  Це дослідник    роду Кобзаря Микола Лисенко надіслав фундаментальне авторське дослідження «Коріння Шевченкового  роду», яке  в розгорненому вигляді оповідає про найбільше в Україні генеалогічне дерево роду Т.Г.Шевченка – з більш як 1300 осіб та вміщає 200 сторінок фотографій. Зачекаємо висновків журі, але наперед можна сказати, що номінант  заслуговує високої відзнаки і оргкомітет запросить Миколу Лисенка до Одеси у серпні для вручення відзнаки.

Ми прихиляємося до Слова Генія, ми вивчаємо «Кобзар» аби в ХХI столітті боротися за волю і добробут Вітчизни, за духовний суверенітет народу  Шевченка.