Ти небо малюєш синім…Творча зустріч Олександра Супруна у НСЖУ

Юрій Работін: «Дуже приємно вітати мого доброго друга із Запоріжжя Олександра Володимировича Супруна в офісі Одеської регіональної організації Національної Спілки журналістів України. По-перше, хочу привітати вас зі святами та подарувати книгу віршів Василя Стуса «Поет та громадянин». До речі, ви можете, якщо забажаєте, використати цю книгу у своїй творчості, а також газету «Золотослів», в якій ви знайдете багато корисного для себе. Два роки минуло, відколи ми зустрічалися у цій студії. Я знаю, що ви керівник клубу, творчого об'єднання "Острівець", голова оргкомітету трьох запорізьких фестивалів, автор та виконавець, автор двох моновистав, викладач музики, журналіст, автор книги "Подорож у країну двох "К", автор багатьох музичних альбомів, член журі різних, зокрема міжнародних фестивалів авторської пісні. За минулий рік ви провели тринадцять концертів, для автора та виконавця це дуже велика робота, бо ваш репертуар щоразу змінюється. А вперше ви вийшли на сцену, коли вам було шістнадцять років. Що сталося за ці роки?

Олександр Супрун: Це колосальний період, який можна розкласти по поличках. І крім того, цього року виповнилося 50 років, як я вперше вийшов на сцену. І сталося це 6 березня 1973 року. Але головний підсумок всього цього - то як би я не хотів уникнути музики нічого не виходило. Той, Головний, Хто відповідальний за все, що відбувається в цьому світі, постійно підштовхував мене до музичної творчості. У певний період я перестав суперечити ні собі ні Богу і із задоволенням займаюся своєю справою. Юрій Работін: Якщо звернутися до вашої біографії: закінчив машинобудівний інститут, музичне училище, потім творчість, яка спонукала до дії, потім ще, ще й ще… і в чому результат?

Олександр Супрун: Сьогодні я голова оргкомітету 37 фестивалів, які пройшли у Запоріжжі починаючи з 2002 року це клуб, яким я керую концертну діяльність, трохи сумую за роботою хормейстера, у тому числі 20 років я керував хором, я працював хормейстером, це теж було.

Юрій Работін: Пам'ятається, ви ж виступали в ансамблі пісні та танців?Олександр Супрун: Це була вагома віха, я був тоді молодим чоловіком, це був валютний колектив, який виступав щороку у різних країнах Європи. В одну з таких поїздок з'явилася пісня, пов'язана з Францією.

Юрій Работін: Візит у вас, здається, був тоді до Франції?

Олександр Супрун: Прояв цієї пісні пов'язаний із поїздкою до Франції, з цими гастролями. Написана вона на вірші Джулія Макорга – це вірші про кохання, про любов до природи. Знаєте, вийшла дуже вдала пісня, яку ми виконували з квартетом «Аліса», це була одна з найяскравіших пісень того часу у нашому виконанні.

Юрій Работін: Ви ж любите, щоб спрямованість була філософська. Ми домовилися так, щоб наші глядачі послухали як найменш три ваші найулюбленіші пісні.Олександр Супрун: Я нерозривним зв'язком пов'язаний з Одесою і вчора саме відбувся мій авторський концерт. То був мій великодній концерт, на якому пролунали пісні. Частина з цих пісень сьогодні прозвучать і в цій студії.

Звучить пісня на вірші Юрія Михайлика.

Юрій Работін: Світла пам'ять нашого легендарного одесита Юрія Михайлика.

Олександр Супрун: Це блискучий поет, який визначив моє існування, мій спосіб думки на ціле десятиліття. Так, я пам'ятаю той чудовий момент, коли до мене прийшло подружжя Роман та Ірина Морозовські, вони принесли мені невелику книжечку з віршами Юрія Михайлика, і на цілі 10 років він став для мене фаворитом у написанні музики, на створення нових пісень. Я дякую Богові за таку співпрацю з таким блискучим поетом.

Юрій Работін: В іншому крилі цього приміщення розташована Народна бібліотека, в якій зібрано тисячі томів, у тому числі й сучасних авторів. Я час від часу деякі з них перечитую. Все перечитати відразу неможливо, але я намагаюся знаходити час і читати. Я вам хочу сказати, що ми маємо проявляти інтерес, берегти інтерес до сучасних авторів. Вони заслуговують на повагу та увагу, особливо це актуально у воєнний час.

Олександр Супрун: Я згоден повністю, і особливо щодо воєнного часу — це час випробувань, переосмислення того, що відбувається, та створення нових творів. Важкі хвилини завжди підштовхують на крок. Творчість у цей тяжкий час дозволяє психологічно вистояти. Але одна річ, що цей твір написаний і покладений у стіл, а інша справа – він кимось сприйнято. І не важливо, чи це музичний твір чи віршований, він має звучати. Я як викладач, звертаючись до учня, говорю: дитинко, це треба тактильно вимовити, це не можна тримати всередині, це треба пережити і віддати людям. Тільки тоді це працюватиме.Юрій Работін: Коли відбувався ваш концерт, у цей же час був виступ Павла Зіброва і там був серйозний контакт із аудиторією, як ви говорите.

Олександр Супрун: І люди хочуть цього контакту, слід не забувати, що сьогодні дуже складний момент. Складний момент із погляду психології. Відновитися людям в умовах війни досить складно це я знаю своїм Запоріжжям.

Юрій Работін: Скажіть будь ласка у чому ваше кредо?

Олександр Супрун: Одного разу я запитав себе і сам собі відповів: оскільки я людина професійна, то й підходи у мене мають бути професійними. Всі аспекти, пов'язані з виходом на сцену повинні бути в такому ж характері та в такому ж амплуа. Тому, я як автор і виконавець пишу пісні на вірші відомих і не дуже відомих поетів, але мені важливо знайти сіль, знайти золоту середину. Пробитися до тієї самої філософії, почерпнути собі цей світ.

 Юрій Работін: Чи змінюєте ви авторський текст під час написання пісень?

Олександр Супрун: Таке буває, бо вірш, який вже опублікований, він не заточений під музичний твір, тому є таке негарне слово «підганяти». Доводиться враховувати закони музики, ритмічні форми, які мають бути дотримані. Я завжди намагаюся не травмувати твір, іноді доводиться йти на якісь повтори, щоби потрапити на музичний розмір.

Юрій Работін: Тринадцять концертів минулого року, це велике навантаження. І я знаю, що ви за пару днів їдете Молдову, у вас там будуть концерти. Розкажіть будь ласка, з ким ви там зустрічатиметеся? Кому ви їдете, то це буде наша діаспора, переселенці, хто це буде?

Олександр Супрун: Це будуть різні люди, мої друзі та колеги. Я в Молдові не виступав уже років з дванадцять, пройшов досить великий період. І звичайно ж це будуть наші переселенці, з якими я радий побачитися і почутися.

Юрій Работін: Чи є у вашому репертуарі дитячі пісні?

Олександр Супрун: Я із задоволенням працюю і для дітей є у мене і дитяча програма у мене більше 20 авторських пісень, я їх ніколи не рахував, але, якщо враховувати, що маю близько 16 концертних відділень, де здебільшого авторські пісні. Я із задоволенням покажу дитячу пісню на слова Бориса Заходера називається «Лічилочка» і такий у неї епіграф: «На заправках Арізони кровожерливі бізони, застебнувши комбінезони, затоптали всі газони».

Юрій Работін: І на завершення нашої розмови, скажіть будь ласка, колись було модним записувати магнітні альбоми, скільки у вас таких альбомів?

Олександр Супрун: У мене записано п'ять альбомів, один із яких альбом для дітей. Я міг би їх записати набагато більше, але на жаль, немає фінансової можливості для альбому, необхідно 13 творів.

Юрій Работін: Після повернення вас із Молдови ми намагатимемося вирішити це питання. Усього вам доброго. До нових зустрічей.