Версия для печати > Абстрактний образ який лікує - художня виставка Володимира Павловця «Соціалізація абстрактного феномену»

Несподіваний підхід у лікуванні та профілактиці різних захворювань повинна продемонструвати художня виставка, що нещодавно відкрилася у музеї Інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України за адресою: Французький бульвар 49/51, корпус 2.

Ідея виставки в тому, щоб посприяти розробці новітніх методів арт-терапії, спонукати широке їх використання для лікування, м'якої психологічної корекції, гармонізації психічного стану пацієнта через його художнє самовираження та самопізнання. Адже не дарма вважається, що зміст внутрішнього «Я» людини знаходить відображення в її зорових образах щоразу, не тільки коли вона малює картину, або сприймає розглядуючи її, чи навпаки, займається іншим видом творчості.

Ідейний натхненник виставки Заслужений художник України Володимир Бабієнко має дивовижну здатність бачити талановитих людей, знаходити їх серед безлічі тих, з ким зіштовхнуло життя. Одним із таких людей є герой художньої виставки «Соціалізація абстрактного феномену», одеський художник-абстракціоніст Володимир Анатолійович Павловець.

У процесі підготовки виставки «Соціалізація абстрактного феномену» у її організатора та мецената Володимира Бабієнка виникла несподівана і цікава ідея – поєднати її з творчою зустріччю з відомим одеським журналістом, громадським діячом, поетом та прозаїком Юрієм Работіним.

«В основі живопису, художньої творчості найчастіше лежить абстрактне мислення, здатність абстрагуватися, подумки відволіктися від дійсності, піднятися над нею. Саме це насправді і поєднує усі види мистецтва – живопис, літературу, музику», – каже Володимир Бабієнко, – «І оскільки виставка присвячена художнику-абстракціоністу, я ризикнув провести свого роду експеримент, доповнивши візуальний ряд поетичною творчістю, моєю - і Юрія Работіна, автора кількох книжок поезії та прози, заслуженого журналіста України, члена Національної спілки письменників України, лауреата літературних премій імені Панаса Мирного та Степана Олійника, нагородженого почесними грамотами Верховної Ради і Кабінету Міністрів України».

На початку творчої зустрічі Директор музейно-виставкового комплексу Інституту очних хвороб та тканинної терапії імені В.П. Філатова Юлія Вілхул передала щирі привітання та побажання творчої наснаги й успіхів присутнім від Наталії Володимирівни Пасічник, Заслуженої лікарки України, професорки, членкіні-кореспондентки НАМН України, очільниці «Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України».

Дві години пролетіли маже непомітно, лунала поезія в виконанні авторів, прозаїчні літературні твори, авторська пісня.

Що ж до самої виставки «Соціалізація абстрактного феномену», ніхто не розповість про неї краще, ніж сам її організатор, професор Володимир Бабієнко:

«Володимира Анатолійовича знаю давно, вперше почувши про нього від відомого гігієніста Юрія Степановича Руденка, з яким його пов'язувала багаторічна дружба. Він багато розповідав мені про таланти Володимира Анатолійовича, як і йому – про мене. Оскільки я вже не перший рік займаюсь систематизацією різних напрямків творчості одеських художників, мене, зрозуміло, не могли не зацікавити роботи Володимира Анатолійовича. Мені цікава їхня кольорова гама, колорит, хитромудрий внутрішній малюнок, манера подачі художнього образу, хочеться докопатися до суті його творчої діяльності, творчої енергетики.
Саме тому я і вирішив організувати таку незвичайну для одеського соціуму виставку, підтримати та популяризувати цей напрямок у живописі. Тим більше, з Володимиром Анатолійовичем нас поєднує не лише любов до образотворчого мистецтва, а й медицина, адже ми навчалися не лише в одному університеті та на сусідніх факультетах, а й практично в один і той самий час.
Зараз Володимир Анатолійович пише виключно з метою самовираження, «для себе», оскільки поки що його коло глядачів дуже обмежене. Адже абстракціонізм – дуже специфічний напрямок у світовому живописі, який, як правило, не має масового глядача. І все ж таки хочеться знайти цільову аудиторію; тих, хто зможе зрозуміти його глибинний задум, «почути» художника через його полотна. І виставкою «Соціалізація абстрактного феномену» ми разом зробимо перший крок до досягнення цієї благородної мети!

Павловець Володимир Анатолійович народився 10 грудня 1966 року у місті Іллічівську, нині Чорноморськ.

Захоплюватися живописом та малюванням почав ще зі шкільної лави, зокрема колекціонував поштові марки, присвячені виключно образотворчому мистецтву. За словами самого Володимира Павловця, певну роль у виборі майбутнього життєвого кредо зіграла мама, яка ще в першому класі познайомила сина з експозиціями міських музеїв – художнього, західного та східного мистецтва, археологічного. Вже у шкільні роки цікавився сюрреалізмом, вважаючи своїм улюбленим художником Сальвадора Далі, в юності стали до вподоби Ієронім Босх, Пітер Брейгель, П'єр Огюст Ренуар, творчість якого й досі стоїть для Володимира Павловця на особливому місці. Серед сучасних вітчизняних живописців особливо виділяє Миколу Прокопенка, його яскраві полотна, що буквально бризкають світлом і кольором.

Незважаючи на здобуту спочатку середню, а потім і вищу медичну освіту (у 1994 року Володимир Павловець закінчив стоматологічний факультет Одеського державного медичного університету), нині митець за основною професією не працює, за покликом серця залишивши медицину і повністю віддавшись живопису.

Володимир Павловець вважає себе «чистим абстракціоністом», хоча сам визначає свій напрямок у мистецтві, як «спонтанно-е

моційний псевдо-пост абстрактний експресіонізм (неоекспресіонізм)». На питання, що ж спонукало його обрати такий непростий життєвий шлях і такий складний художній жанр, він відповідає, не замислюючись: «якась внутрішня потреба, воістину непереборна необхідність постійного самовираження. І якщо виникає таке бажання, починаю негайно реалізовувати його на папері. Я можу побачити красу в будь-чому, навіть у голій стіні або погано побіленій стелі, адже вона є у всьому, що нас оточує, і кожна людина здатна її осягнути, було б тільки бажання. І абстракціонізм, на моє глибоке переконання, один із різновидів краси».

Втім, остаточно сформувався саме як художник-абстракціоніст Воло

димир Павловець порівняно недавно, і важливу роль у цьому відіграла війна, що почалася, і відомі події, що передували їй, які й підштовхнули живописця до рішення пов'язати своє життя з образотворчим мистецтвом.

Крім живопису, у житті Володимира Павловця є ще одне захоплення, яким стала антична археологія. Незважаючи на те, що малювати Володимир Павловець почав задовго до археології, вона, безперечно, наклала свій слід на його становлення як художника. Як каже сам Володимир Анатолійович, «археологія – теж мистецтво, що має щось спільне з живописом. Адже буквально все, вироблене людиною протягом всієї своєї історії, безсумнівно тією чи іншою мірою є мистецтвом. І я на певному підсвідомому рівні використав археологію у своїй творчості»...