Версия для печати > «Так багато книг, так мало часу… В Одесі презентували книгу пам’яті про Валерія Уреньова — архітектора, педагога, Людину з великої літери»

В Одесі презентували книгу пам’яті про Валерія Уреньова — архітектора, педагога, Людину з великої літери

У стінах Одеського музею західного та східного мистецтва (#WEartMuseum) відбулася особлива подія — презентація першого сигнального примірника книги, присвяченої видатному архітектору, науковцю та педагогу Валерію Вікторовичу Уреньову. Це видання — результат тривалої, емоційно глибокої праці, здійсненої за підтримки Української Академії Архітектури та Одеської державної академії будівництва та архітектури.

«Це не просто книга. Це — жива історія життя і творчості», — такими словами розпочала свій виступ авторка проєкту, дружина Валерія Уреньова — Людмила Іванівна Уреньова. Вона поділилася історією створення видання, зазначивши, що ідея належала їхньому другу, відомому архітектору і художнику Олегу Слєпцову, Президенту Української Академії Архітектури, Народному архітектору України, доктору архітектури, професору, лауреату Державної премії України в галузі архітектури.

«Ще чотири роки тому він сказав мені: "Ну давайте ж зробимо її все-таки за життя…" На жаль, цього не сталося. Ми встигли почати роботу разом — набирали мемуари, підбирали фотографії. Але почалася війна. А 17 жовтня 2022 року Валерія Павловича не стало», — згадує Людмила Іванівна.

Попри біль втрати, проєкт було доведено до завершення. Книга побудована як мозаїка з голосів — мемуарів самого Валерія Павловича, спогадів родини, друзів, колег та учнів. Оформлення доповнене особистими речами, якими він захоплювався — старовинними ножицями, ручками, книжками, — сфотографованими й органічно вплетеними в структуру видання.

«Олег Семенович запропонував розділити книгу на п’ять блоків: мемуари, спогади родини, архітектурно-художній інститут, основні сфери наукових досліджень та спогади колег.

Особливим моментом презентації став виступ Анни, доньки Валерія Павловича:

«Для мене тато був провідником у світ краси. Він навчив мене бачити прекрасне — у формах, деталях, кольорах. І я безмежно вдячна йому за це», — сказала вона.
«Якби він був тут — уже всім би подзвонив і запросив! І ще б неодмінно питав кожного: “Руки помив?” Бо до книжок — тільки з чистими руками».

Андрій, син Валерія Павловича наголосив на вражаючій якості видання:

«Я працюю в зовсім іншій сфері, але досі пам’ятаю, що таке коринфський чи іонічний ордер. Це — від тата. Він просив мене знімати для нього гарні будівлі в подорожах. І я ловлю себе на думці, що роблю це досі. Що говорить про те, що коли наші рідні йдуть, вони не залишають по собі порожнє місце, а залишаються з нами».

Професор, заслужений будівельник України, директор Архітектурно-художнього інституту Володимир Суханов назвав книгу подією не лише для родини чи інституту, а для всієї культурної Одеси:

«Ця книга — про Валерія Уреньова, але водночас — про саму Одесу. Її архітектуру, її душу. Він був засновником нашого інституту, його серцем. Ім’я Валерія Павловича — це ім’я епохи».

Символічним стало і те, що під час моніторингової місії ЮНЕСКО в Одесі Володимир Суханов запропонував внести одеські дворики до списку атрибутів універсальної цінності міста — за прикладом слів і досліджень Уреньова. Пропозицію підтримали, і вона була офіційно внесена до протоколу з його ім’ям.

«Ми з ним говорили про книги. Часто. Одного разу він сказав: “Свою першу купив у сім років. Бабуся дала мені рубль...” А ще він казав: “Так багато книг, так мало часу…” Це було його кредо. І його життя», — згадує Суханов.

Своїми емоційними спогадами поділилась Ажаман Ирина Анатолиевна, проректор по НПР: « Завдяки своїй посаді, я мала б говорити щось таке фундаментальне про Валерія Павловича, але згадалось, яким він був для нас колег і розумію, що він назавжди залишиться в нашій пам’яті батьком академії, який жив в академії і для академії».

До слова запросили також народного художника України, академіка, професора Анатолія Горбенка, який емоційно подякував за видання:

«Людмила Іванівна, ви зробили неймовірне. Ви — людина одержима. Ви зберегли пам’ять, яку неможливо переоцінити. Валерій Павлович був людиною, яка надихала, рухала, жила мистецтвом. Для нас усіх — він був більше, ніж просто архітектор».

📘 Книга "Валерій Уреньов" вже надрукована у вигляді сигнального примірника. У ній — унікальні тексти, фото, цитати, родинні спогади. Видання рекомендоване студентам творчих вишів, бібліотекам, одеситам та всім, кому небайдужа культурна спадщина. Це — світло пам’яті, яке не згасає.