Як короткі фінанси спекулятивного ринку пригнічують реальний сектор: чому Україна має змінити фінансову політику

Кредитування реального сектору: чому «довгі гроші» є основою сучасної економіки

Жодна сучасна економіка не може розвиватися без інвестицій у виробництво, інфраструктуру та інновації. Саме кредитування реального сектору, особливо довгострокове, створює підґрунтя для зростання продуктивності, формування робочих місць і підвищення конкурентоспроможності країни. «Довгі гроші» — це не просто фінансовий ресурс; це стратегічна можливість для держави та бізнесу планувати розвиток на роки вперед, а не виживати від одного короткого циклу до іншого.

У світі, де фінансові ринки дедалі частіше спрямовують капітал у спекулятивні операції, питання доступності довгострокових кредитів для промисловості, транспорту та інноваційних галузей стає критичним. Для України, яка стоїть перед завданням масштабного повоєнного відновлення, ця проблема набуває особливої гостроти: без системного доступу до «довгих фінансів» відновлення ризикує залишитися лише на рівні гасел.

Українські реалії: кредитний вакуум

В Україні ця проблема набуває особливої гостроти. Аналіз кредитного ринку показує:

• довгострокові кредити (понад 5 років), необхідні для суднобудування, судноремонту чи переробної промисловості, різко скоротилися — з 23% у 2016 р. до 10% у 2023 р.;
• короткострокові позики зростають, але вони не дозволяють фінансувати масштабні виробничі проєкти;
• зростання обсягу кредитів у гривні часто є ілюзією, оскільки у доларовому еквіваленті воно демонструє спад — тобто маємо інфляційний ефект, а не реальний розвиток.

Ключовий чинник — прибутковість облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Вона перевищує відсоткові ставки за кредитами, тож банкам вигідніше вкладати у державні папери, ніж ризикувати з реальним сектором. У результаті підприємства, зокрема у стратегічно важливій галузі морського транспорту, залишаються без необхідного фінансування.

Наслідки для економіки та транспорту

Морський транспорт є критично важливим для України: він забезпечує експорт і імпорт, інтеграцію у міжнародну торгівлю та відновлення після війни. Проте без інвестицій у суднобудування, ремонтні бази, портову інфраструктуру галузь не зможе стати локомотивом економічного зростання.

Як слушно зауважив економіст Богдан Данилишин, «Превалювання вартості фінансових активів над дохідністю реального сектора дестимулює перетікання заощаджень економіки у інвестиції». Тобто спекулятивний ринок буквально «висмоктує» ресурси з економіки, замість того щоб їх живити.

Що робити?

1. Змінити кредитно-фінансову політику НБУ — стимулювати банки вкладати у виробництво, а не у короткострокові спекулятивні інструменти.
2. Розробити державні програми довгострокового кредитування для стратегічних галузей — суднобудування, енергетики, машинобудування.
3. Створити податкові стимули для інвесторів у реальний сектор.
4. Зменшити дисбаланс між доходністю ОВДП і кредитними ставками, щоб капітал «працював» на економіку, а не на спекулятивний сектор, вважає завідувач відділу ДУ «Інституту ринку і економіко-екологічних досліджень» Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор Шлафман Наталія Леонідівна.

Спекулятивний ринок — це «гарячі гроші», що роздувають ілюзії зростання, але не дають економіці фундаменту. Реальний сектор, навпаки, потребує довгострокових, стабільних інвестицій, які забезпечать робочі місця, продуктивність і експортний потенціал.

Для України, яка стоїть на порозі масштабного повоєнного відновлення, вибір очевидний: замість короткострокових фінансових прибутків потрібно робити ставку на реальну економіку — і морський транспорт може стати першопрохідником цієї стратегії.