Без виборів і контролю громад приватизація комунальних підприємств стане катастрофою

Під час Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України знову обговорювалося питання приватизації комунальних підприємств. Саме цій темі була присвячена й розмова у програмі Володимира Тетерука «Точка зору» на каналі I-UA.TV, у якій я взяв участь. Я переконаний: передавати у приватні руки тепло-, водо- та енергопостачання, водовідведення чи комунальний транспорт — це не про ефективність, це про втрату громадського контролю над життєво важливою інфраструктурою. Усі ці сфери є природними монополіями, які без реального державного та громадського контролю неминуче призведуть до зростання тарифів, погіршення якості послуг і повної безвідповідальності власника. Адже бізнес у таких випадках вкладає у тариф не розвиток і модернізацію, а власний прибуток, і громада остаточно втрачає будь-який вплив — керівників підприємств призначає власник, а не місто. Наслідки такого підходу можуть бути катастрофічними для громадян і місцевого самоврядування. Показовий приклад — «Одесаводоканал», який ще з 2003 року перебуває у приватній власності, належить сумнозвісному Злочевському, — без системної модернізації, зі зношеними мережами й регулярними аваріями. При цьому формальну відповідальність за проблеми несе місцева влада, яка фактично не має жодних інструментів впливу на підприємство (як це сталося з Трухановим). Це абсурдна ситуація, яка давно потребує чесної й публічної розмови. Я не є противником приватного бізнесу як такого. Приватизація можлива й доцільна там, де є ринок і конкуренція: у сфері послуг, побутового сервісу, харчовій промисловості. Але вода, тепло, електроенергія, комунальний транспорт — це основа життєзабезпечення громад. Вони мають залишатися у власності держави або громад, принаймні з контролем за ключовим пакетом акцій. Саме так це працює в більшості європейських країн. Наприклад, в Австрії контрольні пакети підприємств базових послуг належать громадам — і це дозволяє стримувати тарифи та гарантувати якість. Окремо я наголосив на ще одній критичній проблемі — кризі місцевого самоврядування. В Україні вже понад шість років немає місцевих виборів. Без оновлення влади, без виборних механізмів контролю будь-які «реформи» у сфері ЖКГ залишатимуться деклараціями та імітацією змін. Говорити про модернізацію без демократії — безглуздо. Нам потрібні чесна політика, прозоре управління й реальне повернення повноважень громадам. Лише за цих умов можливі якісні комунальні послуги, довіра людей і розвиток держави.