«Скрипкові шедеври» в Одеській кірсі: вечір, де музика торкалася душі

10 травня 2026 року в Одеській кірсі — Соборі Святого Павла — відбувся розкішний концерт «Скрипкові шедеври», який став справжньою подією для шанувальників класичної музики. Вишукана атмосфера старовинного храму, величний орган і блискуче виконання створили особливий художній простір, у якому кожен твір звучав по-новому глибоко й натхненно.

Головними героїнями вечора стали заслужена артистка України Олена Єргієва та органістка Вероніка Струк. Ведуча концерту Ельвіра Паламарчук тонко й емоційно провела слухачів крізь сторінки музичної історії, допомагаючи ще глибше відчути красу виконуваних творів.

Вечір відкрив знаменитий концерт Антоніо Вівальді «Весна» з циклу «Пори року». Уже з перших нот скрипка Олени Єргієвої наповнила залу світлом і відчуттям оновлення. Цей твір, написаний понад триста років тому, вважається одним із перших прикладів програмної музики: композитор буквально «малював» звуками спів птахів, дзюрчання струмків і весняну грозу. Сам Вівальді навіть супроводив партитуру поетичними сонетами, що було надзвичайно новаторським для XVIII століття.

Особливе враження справила знаменита «Чакона» Томазо Віталі в обробці Фердинанда Давида. Цей твір оповитий загадками: музикознавці й досі сперечаються, чи справді його автором був саме Віталі, адже гармонічна мова композиції значно випереджає свою епоху. У виконанні Олени Єргієвої «Чакона» прозвучала драматично й пристрасно, демонструючи блискучу техніку та глибину музичного переживання.

Ніжністю та витонченістю наповнили простір сонати Вольфганга Амадея Моцарта — Соната №5 мі мінор і Соната №8 Фа мажор. Ці твори належать до зрілого періоду творчості композитора, коли Моцарт дедалі більше відходив від ролі клавесина як акомпанементу і надавав скрипці рівноправного значення. Саме тому діалог між скрипкою та органом цього вечора звучав особливо гармонійно та живо.

Яскравою окрасою програми став знаменитий «Турецький марш» Моцарта — твір, який давно став символом блискучої класичної віртуозності. Цікаво, що в XVIII столітті в Європі існувала справжня мода на «турецький стиль», натхненний музикою яничарських оркестрів Османської імперії. Саме ці екзотичні ритми й інтонації Моцарт майстерно переніс у свою музику.

Фінальним акордом концерту стала знаменитa «Гроза» — завершальна частина концерту «Літо» Антоніо Вівальді. Стрімкі пасажі скрипки, могутнє звучання органа та емоційне напруження буквально захопили слухачів у вир музичної стихії. Цей твір і сьогодні вражає сучасністю музичної мови та кінематографічною образністю.

Концерт «Скрипкові шедеври» став справжнім святом високого мистецтва, ще раз підтвердивши, що Одеська кірха — Собор Святого Павла залишається одним із найважливіших культурних центрів Одеси. Глядачі довго не відпускали артисток бурхливими оплесками, дякуючи за вечір, сповнений натхнення, краси й справжньої музичної магії. На завершення концерту як музичний подарунок вдячним слухачам прозвучали два всесвітньо відомі класичні твори — «Cantabile» Нікколо Паганіні та «Радість любові» Фріца Крейслера, які стали витонченим і яскравим фінальним акордом цього незабутнього вечора.