Халід Шептицький: «Після війни ми маємо навчитися жити не поруч із ветеранами, а разом із ними» «Відновлення після тотальної війни», Ukrainian Cosmopolis

Після завершення війни Україна постане перед випробуванням не менш складним, ніж сама боротьба за незалежність. Йдеться про повернення до мирного життя сотень тисяч військових, підтримку їхніх родин та формування нового суспільного договору, заснованого на взаємній відповідальності, повазі й людській гідності. Саме цим питанням була присвячена доповідь голови Одеської обласної профспілки учасників бойових дій та військовослужбовців, ветерана російсько-української війни Халіда Шептицького. 

Свій виступ на майданчику Ukrainian Cosmopolis він розпочав не з теоретичних міркувань, а зі слів подяки українським захисникам.

За словами спікера, сучасна Україна переживає найбільшу гуманітарну та соціальну кризу в Європі з часів Другої світової війни. Водночас її наслідки вже давно перестали бути лише українською проблемою. Війна змінює не лише державні кордони чи економічні показники — вона змінює саму людину, її систему цінностей, її ставлення до життя, справедливості та відповідальності.

Халід Шептицький запропонував подивитися на космополітизм не як на абстрактну філософську категорію, а як на моральний обов'язок людей і держав, які поділяють спільні демократичні цінності. На його переконання, відповідальність за подолання наслідків війни має бути колективною — українською, європейською та міжнародною.

Особливу увагу він приділив проблемі ветеранів. Сьогодні їх уже понад півтора мільйона, і ця цифра продовжує зростати. За кожною статистичною одиницею стоїть людина, яка пройшла крізь фронт, втрати, фізичний біль, психологічні травми, контузії, посттравматичний стресовий розлад. Чимало поранень залишаються невидимими для оточення, але саме вони нерідко визначають подальше життя людини.

На думку ветерана, головна помилка полягає в очікуванні, що військовий після демобілізації повинен самостійно «повернутися до нормального життя». Насправді змінитися має все суспільство.

У цих словах звучить одна з найважливіших думок виступу. Війна завершується не тоді, коли замовкає зброя. Вона продовжується у людській пам'яті, у психологічних травмах, у долях сімей загиблих і безвісти зниклих, у необхідності щодня заново вибудовувати довіру між людьми. Саме тому реабілітація ветеранів не може зводитися лише до медичних процедур чи соціальних виплат. Вона потребує глибокої зміни суспільної свідомості.

Окремо Халід Шептицький наголосив, що родини полеглих і безвісти зниклих військовослужбовців потребують не лише матеріальної допомоги, а насамперед тривалої психологічної підтримки, соціального супроводу та людської уваги. Їхній біль не має залишатися особистою трагедією — він є частиною спільної пам'яті країни.

Не менш важливою, на думку спікера, є участь самих ветеранів у виробленні державної політики. Законодавчі зміни, нові механізми соціальної адаптації та реабілітації повинні створюватися не без них, а разом із ними. Адже саме люди, які пройшли війну, найкраще розуміють реальні потреби ветеранської спільноти.

Під час форуму Халід Шептицький виступив із практичною ініціативою — створити постійну міжсекторальну платформу за участю представників ветеранських організацій, громадянського суспільства, медичної спільноти, правозахисників, гуманітарних структур та державних інституцій. Її завданням має стати розроблення конкретного плану післявоєнної реабілітації, соціальної адаптації ветеранів, підтримки сімей військових і відновлення країни.

Лейтмотивом усієї промови стала думка про те, що сьогодні Україна бореться не лише за власну незалежність. Вона захищає європейський демократичний простір, а тому і відповідальність за подолання наслідків війни повинна бути спільною.

Філософія післявоєнного світу, за словами спікера, має будуватися не на байдужості чи прагматизмі, а на людській гідності, взаєморозумінні та відповідальності. Саме ці принципи здатні стати фундаментом нової України — держави, у якій ветеран не почуватиметься чужим, а суспільство навчиться сприймати його не як носія травми, а як людину, чий досвід став частиною історії всієї нації.

Адже справжня перемога вимірюється не лише звільненими територіями. Вона вимірюється тим, чи зуміє суспільство зберегти людяність після найважчих випробувань. І саме від відповіді на це питання залежатиме обличчя України у повоєнному світі.