«Міст Доброти»: коли мистецтво стає мовою миру

У час, коли світ переживає складні випробування, особливої цінності набувають події, що об'єднують людей навколо вічних людських цінностей. Саме таким став культурно-мистецький захід у рамках соціального проєкту «Міст Доброти», який відбувся в Одеській національній науковій бібліотеці з ініціативи Всеукраїнської національно-культурної молдавської асоціації.

Президент Всеукраїнської національно-культурної молдавської асоціації Анатолій Фєтєску наголосив, що Одесу й Молдову поєднують багатовікові історичні та культурні зв'язки, про що свідчать імена видатних особистостей, які залишили слід в історії міста, та навіть назва легендарної Молдованки. Він подякував художниці Гутієрі Продан за сміливість приїхати до Одеси в умовах війни й представити свою творчість, підкресливши, що її виставка та книга «Думки на кожен день» стали справжнім подарунком для одеської громади. За словами Анатолія Фєтєску, мистецтво, сповнене світла й мудрості, сьогодні особливо потрібне людям, адже воно зміцнює дружбу між Україною та Молдовою і робить «Міст Доброти» ще міцнішим.

Ірина Бірюкова, генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки:

«Учора ми разом із колегами розвішували картини пані Гутієри під звуки вибухів. Разом із нами в укритті перебували представники ЮНЕСКО, які допомагають зберігати документальну спадщину України. Саме тоді я подумала, наскільки символічною є наша сьогоднішня зустріч. Попри війну ми продовжуємо будувати мости між людьми, зміцнювати міжнародну співпрацю та говорити мовою культури.

Одеська національна наукова бібліотека майже двісті років зберігає понад 5,5 мільйона документів більш ніж 130 мовами світу, зокрема багату колекцію молдовських і румунських видань. Сьогодні ми започатковуємо нові спільні проєкти, зокрема двомовні видання, адже саме книги й культурна спадщина залишаються свідченням нашої епохи для майбутніх поколінь.

Я вдячна організаторам за можливість стати частиною цього проєкту. Особливо цінно, що в такі непрості часи ми можемо зустрічатися наживо. Жоден онлайн-формат не замінить тепла людського спілкування, щирих усмішок і взаємної підтримки. Саме єдність, культура й людяність допомагають нам вистояти сьогодні та зберегти нашу національну ідентичність», - розповідає пані Ірина.

Директорка Одеського обласного центру української культури Валентина Вітос подякувала гості з Молдови пані Гутієрі за приїзд, попри тривожну ситуацію в Одесі (перед зустріччю в місті стався приліт). Вона зазначила, що виставка справила на неї терапевтичний ефект і нагадала про квіти, які росли біля хати її матері, підкресливши, що українці й молдовани, попри різні країни, однаково відчувають світ через мистецтво. Вітос наголосила, що лише один сусід намагається позбавити їх цієї спільної ідентичності та культури, але вони не скоряться. На завершення вона запросила гостю відвідати живий музей центру та висловила надію на подальшу співпрацю, зокрема у сфері вишивки й дослідницької роботи.

Заслужений художник України Борис Бєлов від Одеської обласної організації Національної спілки художників України зачитав вітальний лист пані Гутієрі Продан від голови правління Анатолія Гарбенка, в якому її привітали з першою персональною виставкою живопису в Одесі, відзначили її талант і визнання за межами батьківщини та побажали творчої наснаги, підкресливши єдність українців і молдован. Також Борис Геннадійович подарував гості сувенірну фігурку зі зйомок одеського фільму 1986 року.

У відповідь пані Гутієра розповіла молдовською/румунською мовою про подарований нею сувенір — лаванду з індійського Парку Миру, зазначивши, що таких парків у світі чотири і вона вирішила заснувати подібний у Молдові; переклад її слів здійснила присутня студентка Вікторія Доні, українсько-молдовська за походженням.

Історик В'ячеслав Кушнір, голова правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, розповів про глибоке переплетення української та молдовської культур на українсько-східнороманському порубіжжі, згадавши приклад запозиченого молдовського слова «норок» від українського «на роки» та історичне населення Подністров'я, яке ще з XV–XIX століть не ототожнювало себе виключно ні з молдованами, ні з українцями. 

Він зазначив, що ця спільна ідентичність проявляється у творчості, зокрема у прізвищах на кшталт Продан чи Проданчук, поширених в українських селах, а в роботах пані Гутієри як етнолог помітив характерну для регіональної подністровської вишивки багатоколірність (п'ять-сім кольорів), яка могла передатися на підсвідомому чи навіть генному рівні. Кушнір наголосив на важливості культури як чинника ідентичності та консолідації суспільства перед внутрішніми й зовнішніми викликами, подякував художниці за творчість та закликав присутніх дивитися на її роботи глибше, шукаючи прихований зміст за зовнішньою красою квітів.

Юрій Работін, голова ОРО НСЖУ, привітав пані Гутієру з чудовою виставкою, прочитавши власний вірш про творчі крила, та подарував їй свіжі газети з Херсонщини та дві історичні книжки — про Ольжича та про середньовічного Володимира — від загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання», запросивши її взяти участь у 27-му форумі цього конкурсу. Він також згадав історичну подію «Плай Натал» — форум у Молдові, де разом з Оленою Тер відкривали меморіальну дошку Лесі Українки та пам'ятник Шевченку, а також відомого діяча Костянтина Поповича з Чернівців, і зазначив, що головний архітектор Одещини Бернардацці похований у Молдові.

У центрі уваги гостей були відкриття виставки живопису Майстра мистецтв Республіки Молдова Гутієри Продан та презентація її книги «Gânduri pentru fiecare zi» («Думки на кожен день»). Однак цього дня мистецтво стало значно більшим, ніж просто експозицією картин чи презентацією нового видання. Воно перетворилося на щиру розмову про добро, взаєморозуміння і духовну силу, яка допомагає людям долати кордони, упередження й навіть трагедії воєнного часу.

У своїх виступах учасники неодноразово підкреслювали, що Одесу та Молдову поєднують століття спільної історії, культурних традицій і людських доль. Саме культура була й залишається тим мостом, який здатний єднати народи незалежно від політичних обставин.

Особливе враження справили слова про те, що навіть сьогодні, коли Україна щодня бореться за своє майбутнє, виставки, книги, концерти та мистецькі зустрічі залишаються необхідними. Вони підтримують людей, повертають внутрішню рівновагу та нагадують, заради чого варто жити й творити.

«Добро — це універсальна мова, яку розуміють усі люди», — зазначила пані Марія координаторка Тернопільского центру духовного розвитку, вона також координаторка і проєкту «Міст Доброти».

Саме ця думка стала лейтмотивом усього заходу. Картини Гутієри Продан, сповнені світла й гармонії, та її книга, що складається з коротких щоденних роздумів про життя, стали своєрідним запрошенням до внутрішнього діалогу з самим собою, до пошуку краси у звичайних речах і віри в силу людяності.

«Міст Доброти» вкотре довів: справжня культура не знає державних кордонів. Вона об'єднує людей різних національностей, мов і поколінь, допомагає зберігати історичну пам'ять, підтримує у важкі часи та будує майбутнє на фундаменті взаємної поваги. І поки існують такі проєкти, мистецтво залишається не лише дзеркалом життя, а й дороговказом до миру, порозуміння та добра.