Куяльницький лиман і майбутнє українських курортів: наука шукає практичні рішення

Другий день міжнародної конференції в Одесі присвятили збереженню природних лікувальних ресурсів, відновленню Куяльницького лиману та новим можливостям розвитку курортної економіки України

Здоров’я — одна з найбільших цінностей у житті людини. Кожному з нас потрібні можливості відпочити, відновити сили після напруженої праці, отримати якісну медичну допомогу та, за необхідності, пройти реабілітацію. А для військових, ветеранів, людей, які пережили важкі випробування війни, питання відновлення здоров’я набуває особливого значення.

Україна має для цього значний природний потенціал: мінеральні води, лікувальні грязі, морське узбережжя, ліси та сприятливі кліматичні умови. Проте самих природних багатств недостатньо. Потрібні наукові дослідження, належний екологічний захист, сучасна інфраструктура та продумані економічні рішення. Саме від цього залежить, чи зможуть унікальні природні ресурси приносити реальну користь людям, створювати робочі місця й підтримувати розвиток територіальних громад.

Ці питання стали предметом обговорення другого дня ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Природні лікувальні активи, реабілітація та курорти: новий формат розвитку курортної економіки в умовах євроінтеграції», яка відбулася в Одесі 23 жовтня 2026 року в межах заходу, розпочатого напередодні.

Куяльницький лиман — природне багатство, яке необхідно зберегти

Роботу другого дня конференції відкрив ректор Вищої економічної школи в Білостоці, доктор габілітований, професор Александер Прокопюк, який привітав учасників і побажав плідної роботи.

Центральною подією ранкової програми став круглий стіл, присвячений проблемам комплексного використання природних ресурсів Куяльницького лиману та прилеглих прибережних територій. Модераторами дискусії виступили доктор економічних наук, професор Микола Петрушенко та доктор фізико-математичних наук, професор Сергій Степаненко.

Вибір теми невипадковий. Куяльницький лиман — одна з найцінніших природних територій Одещини, відома своїми лікувальними грязями та ропою. Його природний потенціал має значення не лише для курортології, а й для екологічної безпеки регіону, розвитку оздоровчої інфраструктури та місцевої економіки.

Водночас збереження такого природного комплексу потребує системного підходу. Важливо враховувати водно-сольовий режим лиману, кліматичні зміни, стан прибережних екосистем і можливості відповідального використання природних ресурсів. Рішення мають спиратися на наукові дані та передбачати співпрацю фахівців різних галузей.

До обговорення долучилися представники Національного природного парку «Куяльницький», Українського науково-дослідного інституту реабілітації та курортології МОЗ України, Інституту морської біології НАН України, Українського наукового центру екології моря, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, ТОВ «Куяльницькі соляні промисли», а також науковці Інституту ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України.

Такий склад учасників засвідчує міждисциплінарний характер проблеми. Екологи, економісти, представники курортної галузі та органів управління мають працювати спільно, адже стан природного середовища безпосередньо впливає на можливості його оздоровчого й господарського використання.

Від досліджень — до конкретних проєктних рішень

Однією з ключових доповідей стала презентація Олександра Лайка «Проєктні рішення відновлення Куяльницького лиману на засадах економічної ефективності та міжмуніципального співробітництва».

У центрі уваги — необхідність поєднати природоохоронні завдання з економічними механізмами та узгодженими діями громад. Адже відновлення цінної природної території потребує не лише наукового обґрунтування, а й ресурсів, відповідального управління та довгострокового планування.

Міжмуніципальне співробітництво відкриває можливість об'єднувати зусилля територій, координувати природоохоронні заходи та шукати спільні підходи до фінансування проєктів. Це особливо важливо там, де екологічні процеси не обмежуються адміністративними кордонами, а наслідки ухвалених рішень впливають на весь природний комплекс.

Професор Сергій Степаненко у доповіді про реальні можливості стабілізації сприятливого водно-сольового режиму Куяльницького лиману в умовах зміни клімату звернув увагу на ще один принциповий аспект. Збереження лиману неможливе без розуміння природних процесів, що визначають його стан. Вивчення водного балансу та змін солоності має важливе значення для оцінювання перспектив відновлення водойми.

Поєднання екологічних досліджень з економічним аналізом допомагає розглядати Куяльницький лиман не як окремий природний об'єкт, а як складну систему, майбутнє якої залежить від узгоджених рішень науки, влади, бізнесу й громадськості.

Природні лікувальні активи: від мінеральної води до зелених насаджень

Подальша програма конференції охопила широке коло питань, пов'язаних із використанням природних лікувальних ресурсів.

Олена Бахолдіна, Світлана Гуща та Олександр Олешко розглянули перспективи внутрішнього застосування сульфідних мінеральних вод, приділивши увагу нормативним засадам і курортній практиці. Ця тема порушує важливе питання: як забезпечити належне медичне обґрунтування використання природних вод, дотримання встановлених вимог і безпеку оздоровчих процедур.

Наталія Вернігорова представила дослідження, присвячене обґрунтуванню розвитку зелених насаджень терапевтичного значення як природного лікувального активу. Зелені території можуть бути важливою складовою комфортного середовища для відпочинку та відновлення. Їхнє планування має враховувати екологічні особливості місцевості, доступність для людей і потреби оздоровчої інфраструктури.

Христина Коєва зосередила увагу на сучасному стані, тенденціях і перспективах розвитку ринку мінеральних вод України. Це питання має не лише науковий, а й практичний вимір: розвиток галузі залежить від якості продукції, відповідального використання підземних вод, належного регулювання та здатності виробників відповідати сучасним вимогам.

Людмила Черчик розглянула економічні інструменти стимулювання підприємницької діяльності у сфері використання природних лікувальних ресурсів, проаналізувавши вітчизняні реалії та пропозиції щодо вдосконалення відповідних механізмів.

Окрему увагу приділили класифікації фасованих мінеральних лікувально-столових вод України. Микола Арабаджи порушив питання систематизації цієї продукції, що має значення для впорядкування ринку та зрозумілого інформування споживачів.

У сукупності ці дослідження демонструють, наскільки важливо розвивати галузь комплексно: від вивчення природних властивостей ресурсів і встановлення правил їх використання до створення якісних послуг та економічних умов для роботи підприємств.

Курортна карта України та нові моделі розвитку

Важливим напрямом дискусії стало просторове планування курортної сфери. Андрій Сриберко представив дослідження просторового розподілу курортів України та моделювання їхніх перспективних зон на прикладі Одеської області.

Такі дослідження дають змогу оцінювати територіальний потенціал, визначати можливості розвитку курортних осередків і краще узгоджувати перспективи оздоровчої інфраструктури з природними умовами регіонів. Для Одещини це особливо актуально з огляду на поєднання морського узбережжя, лиманів, мінеральних вод та інших природних ресурсів.

Сергій Левченко порушив питання адаптації моделі Quintuple Helix у контексті розвитку вітчизняної аквапродовольчої системи. Цей підхід передбачає взаємодію науки, бізнесу, держави, суспільства та природного середовища. Його застосування дає змогу розглядати економічний розвиток у тісному зв'язку з екологічною відповідальністю та інноваціями.

Наталія Олійник та Андрій Погребний присвятили доповідь державному кадастру природних лікувальних ресурсів у системі оцінювання рекреаційного потенціалу регіону на прикладі Закарпатської області.

Облік і систематизація природних лікувальних активів — важлива передумова обґрунтованого планування. Щоб ухвалювати ефективні рішення, необхідно розуміти, які ресурси має певна територія, у якому стані вони перебувають і як їх можна використовувати без шкоди для довкілля.

Створення доданої вартості та розвиток реабілітації

Практичну спрямованість конференції підкреслила доповідь Людмили Некрасенко, Ніни Хумарової та Миколи Петрушенка про інструменти отримання доданої вартості й сталого використання природних лікувальних активів на курортній території.

Йдеться про пошук таких моделей господарювання, за яких природні ресурси стають основою якісних послуг, розвитку місцевого підприємництва та створення робочих місць, водночас залишаючись захищеними від виснаження. Для курортних громад це означає можливість розвивати не лише лікувально-оздоровчі заклади, а й супутню інфраструктуру, сервіс та місцеву економіку.

Окремий суспільно важливий напрям представив Олександр Туз, який розглянув інтеграцію до кластера медичної реабілітації та відновлення військових НАТО.

У контексті сучасних потреб України розвиток реабілітаційних послуг має особливе значення. Важливо шукати ефективні моделі взаємодії медичних установ, наукових організацій та інших учасників галузі, щоб люди, які потребують відновлення, могли отримувати комплексну допомогу. Водночас будь-яке застосування природних лікувальних чинників має спиратися на медичні показання та професійні рекомендації.

Тетяна Уманець, Галина Карпінська, Тетяна Лозова та Костянтин Скопцов представили методичний підхід до формування регіональної програми екологічно орієнтованого інвестування. Цей напрям поєднує завдання економічного розвитку з потребою зберігати природне середовище та відповідально використовувати ресурси.

Спільна мета — здоров'я людей і стійкість регіонів

Другий день конференції засвідчив, що майбутнє курортної галузі залежить від здатності перетворювати наукові напрацювання на практичні рішення. Збереження Куяльницького лиману, розвиток мінерально-водних ресурсів, екологічно відповідальне інвестування, удосконалення управління курортними територіями та розширення можливостей реабілітації — це взаємопов'язані завдання.

Для звичайної людини результати такої роботи мають цілком конкретний зміст. Це перспектива доступніших і якісніших оздоровчих послуг, можливість відновити сили неподалік від дому, розвиток місцевої інфраструктури та нові робочі місця. Для громад — шанс ефективніше використовувати власний потенціал. Для держави — важливий внесок у збереження природної спадщини й відновлення людського капіталу.

У кінці дня відбулося закриття конференції. Її програма об'єднала екологічні, медичні, економічні та управлінські підходи, необхідні для сучасного розвитку курортної сфери України.

Природа може стати важливим союзником людини у збереженні здоров'я та відновленні життєвих сил. Але для цього потрібні знання, відповідальність і спільна робота. Саме такий підхід дає змогу сподіватися, що унікальні природні багатства України служитимуть людям сьогодні й залишаться надбанням майбутніх поколінь.