У неділю, 7 червня, Одеська кірха Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України вкотре підтвердила свій статус одного з найважливіших осередків класичної музики міста. Концерт «Останні романтики» став справжньою подією для поціновувачів академічного мистецтва, подарувавши слухачам зустріч із музикою композиторів, які завершували блискучу епоху європейського романтизму та відкривали двері у музичне ХХ століття.
На сцені виступили майстри високого класу: органістка Вероніка Струк, сопрано Ірина Петрова, скрипалька Наталія Литвинова та заслужена артистка України Ія Комарова (альт). Ведуча концерту Ельвіра Паламарчук, як завжди, майстерно супроводжувала музичну програму, відкриваючи слухачам цікаві сторінки життя композиторів та історію створення їхніх творів.
Вечір розпочався «Фантазією» з Органної сонати №17 Йозефа Райнбергера. Цей німецький композитор, якого сучасники називали одним із найкращих органістів Європи, створив двадцять органних сонат, відродивши інтерес до органної музики в епоху, коли цей жанр перебував у певному забутті. У виконанні Вероніки Струк твір прозвучав велично й натхненно, демонструючи багатство тембрів історичного органа кірхи.
Справжньою окрасою концерту стала арія Марії з ораторії «Віфлеємська зірка» Райнбергера у виконанні Ірини Петрової. Її м’яке, благородне сопрано наповнило храм особливою теплотою та духовністю.
Особливе місце в програмі посіла творчість Макса Бруха — одного з останніх великих романтиків Німеччини. Сьогодні його ім’я найчастіше пов’язують із знаменитим Першим концертом для скрипки, хоча композитор залишив величезну творчу спадщину.
Три шведські танці у виконанні Наталії Литвинової стали справжнім святом мелодизму та витонченої народної стилізації. Не менш сильне враження справив «Романс для альта» ор. 85, який проникливо виконала Ія Комарова. Альт у руках заслуженої артистки України звучав напрочуд людяно, ніби розповідаючи історію про найпотаємніші переживання людини.
Кульмінацією першого відділення стала друга частина Концерту для скрипки та альта ор. 88 Макса Бруха. Цей твір був написаний наприкінці життя композитора для його сина, кларнетиста Макса Фелікса Бруха, та видатного альтиста Віллі Гесса. Діалог скрипки Наталії Литвинової та альта Ії Комарової став прикладом високої ансамблевої культури та тонкого взаєморозуміння музикантів.
Надзвичайно емоційно прозвучали два романси Ріхарда Штрауса — «Завтра» та «Присвята». Романс «Завтра» композитор написав на вірші Джона Генрі Маккея. Це один із найпоетичніших творів світової вокальної лірики, сповнений очікування щастя та віри в майбутнє. А «Присвята», створена молодим Штраусом як весільний подарунок своїй дружині Пауліні де Ана, є справжнім гімном любові. Виконання Ірини Петрової вирізнялося щирістю та глибокою емоційністю, які були гідно оцінені слухачами.
Не менш зворушливо прозвучала «Колискова» Макса Регера. Творчість цього композитора стала своєрідним містком між романтизмом та модернізмом. Його музика поєднує бахівську поліфонію та романтичну емоційність, а органні твори й сьогодні входять до золотого фонду світового репертуару.
Завершальна Хоральна прелюдія Макса Регера «Радійте, Земля і Небо» ор. 67 №15 у виконанні Вероніки Струк стала справжнім апофеозом вечора. Урочисте звучання органа ніби підносило слухачів над повсякденністю, даруючи відчуття світла, гармонії та духовного очищення.
Концерт «Останні романтики» став не просто музичним вечором, а справжньою подорожжю у світ високого мистецтва. Виконавці продемонстрували бездоганну майстерність, тонкий художній смак і глибоке розуміння стилю. А старовинна кірха Святого Павла з її неповторною акустикою вкотре перетворилася на простір, де музика говорить мовою вічних людських почуттів — любові, віри, надії та краси.
