30 серпня в Одеській кірсі Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України відбувся концерт пам’яті заслуженого артиста України Валерія Бендерова — музиканта, педагога та яскравого представника одеської музичної культури.
Цей вечір став не лише даниною пам’яті видатному митцеві, а й справжнім святом вокальної та інструментальної музики. У концерті взяли участь відомі українські виконавці: заслужена артистка України Олена Стародубцева (мецо-сопрано), Кирило Бендеров (скрипка), Олександра Мищерікова (сопрано), Михайло Газін і Сергій Чебан (тенори), Богдан Панченко (баритон), Данило Риндін (бас). Органну партію виконала Вероніка Струк, ведучою концерту була музикознавиця Ельвіра Паламарчук.
Програма вечора була побудована так, що слухачі могли пройти крізь кілька століть європейської та української музичної історії — від барокової величі Йоганна Себастьяна Баха до музики ХХ століття.
Концерт відкрила «Мелодія» Мирослава Скорика у виконанні Вероніки Струк. Цей твір, написаний 1982 року для фільму «Високий перевал», давно вийшов за межі кіномузики. Сьогодні «Мелодія» сприймається як один із символів української музичної культури — прониклива, сповнена світлого суму й внутрішньої гідності.
Особливу атмосферу створила арія Дідони з опери Генрі Перселла «Дідона і Еней» у виконанні Олени Стародубцевої. Опера, прем’єра якої відбулася наприкінці XVII століття, вважається одним із найвизначніших творів англійського бароко. Трагедія Дідони — історія кохання, розлуки та самотності — протягом століть залишається однією з найсильніших сторінок оперного мистецтва.
До музики бароко слухачів повернула й фуга із Сонати соль мінор для скрипки соло Йоганна Себастьяна Баха, яку виконав Кирило Бендеров. Бах створив свої скрипкові сонати та партити у XVIII столітті, піднявши можливості одного інструмента до рівня справжнього поліфонічного ансамблю. Фуга особливо яскраво демонструє майстерність композитора: одна музична тема розгортається у складному багатоголоссі, створюючи відчуття масштабного звучання.
Далі концертна програма перенесла слухачів у світ великої італійської опери. Прозвучали арії з творів Джузеппе Верді, Гаетано Доніцетті, Джоаккіно Россіні та Джакомо Пуччіні.
Арія Фієско з «Сімона Бокканегри» Верді у виконанні Данила Риндіна розкрила драматичну силу музики великого італійського майстра. Опера, прем’єра якої відбулася 1857 року, поєднує особисту драму героїв із масштабним історичним конфліктом. «Севільський цирульник» Россіні, навпаки, подарував вечору яскравість і комедійність. Арія Дона Базіліо стала одним із тих номерів, у яких віртуозність вокалу поєднується з театральним гумором.
Прозвучала також арія Енріке з «Лючії ді Ламмермур» Доніцетті — одного з найвідоміших творів епохи бельканто. Для цього стилю характерні особлива увага до краси вокальної лінії, гнучкості голосу та майстерності співака.
Олександра Мищерікова виконала «Флорентійську квіткарку» Россіні та арію Магди з опери «Ластівка» Джакомо Пуччіні. У музиці Пуччіні вже виразно відчувається інша епоха — з її тонкою психологією, кінематографічною образністю та особливою увагою до людських почуттів.
Не менш проникливо прозвучала розповідь Рудольфа з «Богеми» Пуччіні у виконанні Михайла Газіна. Поставлена вперше 1896 року, опера стала одним із найпопулярніших творів світового оперного репертуару. Історія молодих художників, їхньої дружби, кохання, мрій і життєвих випробувань і сьогодні знаходить відгук у слухачів.
Окремою сторінкою програми стала французька музика. «Пробудження» Габріеля Форе прозвучало у виконанні Кирила Бендерова, а дует Надіра та Зурги з опери Жоржа Бізе «Шукачі перлів» — у виконанні Михайла Газіна та Богдана Панченка. Опера Бізе, прем’єра якої відбулася 1863 року, хоча й не здобула одразу великого успіху, згодом увійшла до світового оперного репертуару. Сьогодні її музика відома передусім завдяки надзвичайно мелодійним вокальним ансамблям.
Завершення концерту було присвячене українській музичній традиції. У виконанні Олени Стародубцевої прозвучала українська народна пісня «Чотири воли пасу я», а Сергій Чебан виконав «Стоїть гора високая» Анатолія Кос-Анатольського — твір, у якому композитор поєднав інтонації народної пісенності з професійною академічною музикою.
Саме так — від Скорика й української пісні до Баха, Перселла, Верді, Россіні, Доніцетті, Пуччіні, Форе та Бізе — вибудувалася музична драматургія вечора. Різні епохи, стилі та національні традиції об’єднала одна тема — людська пам’ять.
Концерт пройшов із великим успіхом. Тепла реакція слухачів, щирі оплески та особлива атмосфера кірхи засвідчили: музика залишається одним із найсильніших способів зберігати пам’ять про людей, які присвятили їй своє життя.
Вечір пам’яті Валерія Бендерова став саме таким — не лише спогадом про митця, а продовженням його музичного життя у звучанні творів, які й сьогодні хвилюють, надихають і об’єднують людей.
