З 1 січня 2027 року набере чинності повна заборона на імпорт до Євросоюзу російського скрапленого природного газу (СПГ). Проте після ухвалення 21-го пакета санкцій ЄС було збережено тимчасове виключення для окремих поставок його до третіх країн за старими контрактами. Наразі воно діє до 25 липня 2027 року, обмежене обсягами поставок 2025 року та квартальною звітністю від залученого європейського оператора.
Це означає, що теперішня європейська санкційна політика спрямована на географічну переорієнтацію експорту російського СПГ, а не на його повну ізоляцію.
Вантажі, які раніше надходили до європейських терміналів, прямуватимуть до Китаю, Індії або інших третіх країн – напряму чи через перевалку між криголамними та звичайними СПГ-танкерами під керуванням європейських компаній.
Для ЄС це принципова проблема.
Довгоочікувана заборона імпорту не матиме повного ефекту, якщо європейські компанії продовжать купувати, перепродавати, перевозити або страхувати російський СПГ для інших ринків. Європейська комісія попередньо наголошувала, що заборона 2027 року охоплює торгівлю та передачу російського СПГ незалежно від кінцевого пункту призначення – але поява нового "тимчасового" винятку в 21-му пакеті значно послаблює цю позицію.
Компанії хочуть "бізнес як зазвичай"
Поведінка європейських компаній показує, наскільки складним буде вихід із російських контрактів без додаткових законодавчих обмежень і жорсткішого контролю.
Наприклад, Іспанська Naturgy має зобов’язання щодо закупівлі російського СПГ на суму приблизно 10,95 млрд євро. У лютому 2026 року компанія заявила про намір провести переговори з "Ямал СПГ" щодо можливого посилання на форс-мажорні обставини через заборону ЄС, однак досі не оголосила про безумовне розірвання контракту.
Французька Total Energies зі свого боку заявляла, що продовжить закупівлі з "Ямал СПГ" щонайменше у 2026 році. Вона вже четвертий рік сповідує "продовження торгівлі російським СПГ, поки наявна санкційна політика це дозволяє". Водночас компанія зберігає 20-відсоткову частку в самому проєкті "Ямал СПГ" – хоча зрештою у 2026-му починає перемовини щодо виходу з іншого проєкту, підсанкційного "Арктик СПГ 2".
Це показує, що заборона на комерційні інтереси компаній Євросоюзу та їхні звʼязки з російським газом має диктуватися регламентом ЄС і національними законами, адже в іншому випадку компанії продовжать "бізнес як зазвичай".
Показовим є випадок німецької державної компанії SEFE (колишньої Gazprom Germania). Вона має довгостроковий контракт із "Ямал СПГ" і розглядає можливість дострокового припинення поставок через пов’язаний із санкціями ЄС форс-мажор. Водночас федеральний уряд закликав SEFE вийти з контракту до 2027 року.
Греція під час узгодження 21-го пакета санкцій ЄС відстоювала інтереси свого судноплавного сектора, зокрема компанії Dynagas, що належить грецькому судноплавному магнату Джорджу Прокопіу. Вона є оператором спеціалізованих СПГ-танкерів, задіяних у перевезеннях із "Ямал СПГ".
Також Dynagas оперує п'ятьма криголамними СПГ-танкерами, що перевозять третину річного експорту Ямалу. Саме цій компанії приписують головне "авторство" нової лазівки для операторів ЄС.
Однак доки судна європейських компаній продовжуватимуть працювати на російську енергетику, Європа фактично залишиться частиною російської експортної інфраструктури.
Потрібна заборона на передачу суден
Критичним чинником стане британська санкційна політика у 2027 році.
Адже попри запровадження заборони на обслуговування російського СПГ-експорту навесні 2026-го, одночасно було запроваджено загальну торговельну ліцензію, що дозволила перевозити СПГ із терміналів "Ямал СПГ" і "Сахалін-2" до третіх країн, а також надавати пов’язані фінансові та брокерські послуги.
Чинність ліцензії закінчується 1 січня 2027 року, і у разі принципової позиції Великої Британії не продовжувати її – це заблокує ще шість криголамних СПГ-танкерів, які перевозять понад третину річного експорту з "Ямал СПГ". А також страхові послуги, якими наразі користується грецький флот Dynagas.
Ще одним слабким місцем залишається відсутність повноцінної заборони на продаж і передачу СПГ-танкерів. 21-й пакет лише запровадив обов’язок повідомляти про продаж таких суден операторам із третіх країн, а ширші обмеження мають бути предметом перегляду Радою ЄС чинного рішення вже 25 жовтня 2026-го.
Без заборони на передачу суден російські проєкти можуть використовувати продажі, перереєстрацію, нових власників і складні чартерні структури для збереження доступу до флоту. Особливо важливими є криголамні танкери, необхідні для навігації в арктичних водах.
Залученість європейських операторів до експорту російського СПГ підриває єдність ЄС.
А також суперечить заявленій політиці скорочення залежності від російської енергетики. Комерційні інтереси компаній ЄС наразі конкурують із безпековими інтересами України та загальною політикою ЄС щодо стримування Росії.
У 2027 році ключовим питанням вже не є "чи припинить Європа купувати російський СПГ?" – а чи припинить вона допомагати Росії перевозити, страхувати та продавати його.
Щоб обмеження на експорт російського СПГ було дійсно дієвим і болючим для російської економіки, ЄС і Велика Британія мають повністю заборонити своїм компаніям сприяти його експорту.
Це означає не продовжувати британську загальну ліцензію після 1 січня 2027 року та заборонити європейським операторам перепродавати або обслуговувати експорт російського СПГ незалежно від кінцевого ринку, встановити реальні обмеження на продаж і передачу СПГ-танкерів, посилити контроль за чартерними угодами, перевалкою, зміною власників.
І замість того, щоб і далі залишати росіянам лазівки для безперебійного експорту – розширити санкційні списки: до вже підсанкційних "Арктик СПГ 2", "Кріогаз-Висоцьк" і "Газпром СПГ Портовая" додати проєкти "Ямал СПГ" та "Сахалін-2".
Бо ж, наприклад, чинні санкції означатимуть для "Ямал СПГ" втрату європейського ринку, на який у 2026 році припадає 97% його відвантажень. Водночас сама лише втрата ринку ЄС не обов’язково означатиме припинення експорту. Отже, Росія може й надалі отримувати доходи від продажу СПГ, які підтримують її здатність фінансувати війну проти України.
