В Одесі завжди вміли перетворювати виставку на подію. Тут картини рідко залишаються просто картинами — навколо них виникають розмови, зустрічі, музика, спогади, жарти й навіть маленькі життєві історії. Саме так відбулося й цього разу під час відкриття спільної виставки Володимира Мухіна та Данила Рудого.
Двоє художників — два різні творчі почерки, два способи дивитися на навколишній світ. Але простір виставки об'єднав їх настільки органічно, що різниця між авторами стала не перешкодою, а головною родзинкою експозиції.
«Два бачення світу, дві різні історії в єдиному просторі нашої галереї. Це не просто показ картин — це творчий діалог двох митців, які бачать колір, світло та форму по-своєму, але говорять однією мовою мистецтва», — прозвучало на відкритті.
Коли різні погляди працюють разом
Саме діалог став своєрідним ключем до цієї виставки. Художники не намагалися підлаштуватися один під одного. Навпаки — кожен залишився собою.
Володимир Мухін розповів, що разом із Данилом вони спеціально вибудовували експозицію так, щоб у ній були помітні їхні особисті спогади, цінності та творчі стилі.
«Ми з Данилом скомпонували експозицію так, що вона відображає наші спогади, цінності та стиль. Я сподіваюся, що всім сподобається».
Для Данила Рудого ця виставка також стала можливістю показати власне бачення світу. Два автори мають різні стилі й різні художні погляди, але, як прозвучало під час відкриття, їх об'єднує позитивне ставлення до творчості та бажання говорити з глядачем.
«Велике майбутнє»
Одесити знають: справжня виставка починається не тоді, коли відкривають двері залу, а тоді, коли біля картин починається розмова. І цього дня таких розмов було чимало.
Колеги й друзі художників вітали авторів, дарували подарунки, жартували та ділилися своїми враженнями.
Заслужений художник України Віталій Подора назвав представлені роботи цікавими, самобутніми та різноплановими, а про самих авторів сказав особливо тепло:
«Сьогодні представили свої роботи два найцікавіші, талановиті автори, у яких велике майбутнє».
Він також зізнався, що експозиція настільки його зацікавила, що для таких робіт хотілося б навіть більшого виставкового простору.
Представниця Спілки художників України Ольга Боговіна звернула увагу на несподіване поєдна
ння творчих манер двох митців. За її словами, один автор своєрідно доповнює іншого, створюючи цікаву й неочікувану цілісність експозиції.
Мистецтво, яке допомагає триматися
В одеському мистецькому середовищі сьогодні особливо важливою є ще одна функція виставок — можливість хоча б ненадовго відволіктися від важкої реальності, зустрітися з людьми, поговорити, побачити красу.
Під час відкриття про це говорили й представники Арттерапевтичної асоціації України. Володимир Мухін є членом Одеського осередку асоціації, і тому тема цілющої сили творчості для цієї виставки звучала цілком природно.
«Не все, що є творчістю, є арттерапією, але все, що арттерапевтичне, є творчістю, бо вже в самій назві закладена частинка “арт” — це творчість», — зазначила представниця спілки.
Ця думка особливо важлива сьогодні: мистецтво не скасовує реальність, але допомагає людині залишатися людиною — відчувати, думати, спілкуватися і створювати.
Класика поруч із сучасністю
Окрему увагу під час відкриття привернула сама художня мова експозиції. У роботах можна побачити поєднання різних підходів — від традиційніших образів до сучасних, абстрактних рішень.
Саме цю особливість відзначив заслужений художник України Борис Білов. Він звернув увагу на те, що експозиція не замикається в одному стилі, а демонструє різні художні тенденції.
«Дуже добре, що є і те, і інше, як і в нашому світі все поєднується, якось переплітається. Головне, що для глядача це цікаво».
І справді — ця виставка не диктує глядачеві єдиного способу сприйняття. Тут можна просто дивитися, шукати власні асоціації, сперечатися з автором, погоджуватися з ним або знаходити у картинах щось своє.
Одеса, мистецтво і трохи музики
За одеською традицією, одним лише вернісажем справа не обмежилася. Відкриття продовжилося музичним супроводом, спілкуванням гостей із художниками та дружнім фуршетом.
Саме в цьому, мабуть, і полягає особлива атмосфера одеських мистецьких подій: картина стає приводом для розмови, розмова — для знайомства, а знайомство — для нового творчого діалогу.
Виставка Володимира Мухіна та Данила Рудого стала саме такою зустріччю. Двома різними голосами, які не сперечаються між собою, а доповнюють один одного.
Два художники. Два бачення. Дві творчі історії. І одна мова, яку розуміють без перекладу, — мова мистецтва.
