Часто можна почути від туристів та екскурсоводів, що Львів – це місто кохання та кави. Проте для мене Львів уособлює освіту, Український католицький університет та, звісно, каву.
Незважаючи на канікули, мій 2016 рік почався з тренінгів та лекцій. Цього разу журналістику: висвітлення конфліктів у медіа я вивчала не в Національному університеті «Одеська юридична академія», а в УКУ. Протягом 4-6 лютого разом з іншими представниками регіональних ЗМІ, відомими журналістами не лише з України підіймали теми Донбасу та Криму, переселенців, воєнних, мобілізованих та демобілізованих, а також людей, які отримали травми.
Один із перших тренінгів від журналіста агенції новин «Репортер» Олександри Літвінової приємно здивував, адже пані Олександра також викладає на факультеті журналістики НУ «ОЮА». І хоча пари Олександри Ігорівни я відвідувала регулярно, але її майстер-клас зі стандартів професії під новим кутом показав стару інформацію, і змінив погляд на деякі речі. Наприклад, я переконалася, що журналістам не можна використовувати пропаганду навіть в умовах війни. Тож, коли по завершенню тренінгу учасники ділилися позитивними враженнями, я з гордістю додавала: «А вона викладає для нашого журфаку».
Важко виокремити найбільш цікаві лекції, адже від усіх спікерів я підчерпнула корисне для подальшої роботи. Соціологи Оксана Міхеєва та Вікторія Середа представили багато даних на тему ідентичності так, що ніхто в аудиторії навіть не позіхнув впродовж двогодинного виступу. Хіба ви знали, що для людей в Україні, які ідентифікують себе росіянами, перші місця посідають саме українські цінності?
Нові факти регіональні кореспонденти дізналися й від Діани Дуцик з ГО «Телекритики» та «Детектор Медіа». Експерт представила перелік коректних формулювань від МЗС України. Здивували «ОРДЛО або ОРДО, ОРЛО», які означають «окремі райони Донецької та Луганської областей». Тобто, такі абревіатури замість «так званих «ДНР» і «ЛНР» журналістам краще використовувати. «Українська правда» почала вже це робити, хоча перелік термінів МЗС запропонувало нещодавно – 4 лютого. Також пані Діана наголосила на відкритті онлайн-проекту «Детектор медіа» на зміну сайту «Телекритика», у якому можна знайти інформацію про важливі події, аналіз та критику ЗМІ.
Крім вітчизняних спікерів, виступала й редактор телевізійних новин BBC Northern Ireland. Фото з Анжеліною Фуско я не могла не зробити, адже не кожного дня зустрічаєш журналістів BBC, а лекції від них слухаєш, тим паче, нечасто. А метафори Павла Казаріна з «Радіо Свобода» я не встигала записувати. Проте дещо запам’ятала, неначе професійне правило: «Наше завдання – пояснювати країні країну…Все, чим ми займаємося, простір сенсів».
Такі програми, як «Медіа як посередник у розв’язанні та попередженні конфліктів», наразі важливо проводити. Це підтверджують самі ЗМІ та журналісти, некомпетентно висвітлююючи дражливі теми, помиляючись у заголовках та тексті, нехтуючи об’єктивністю. Кожна необачність в умовах війни несе небезпеку. Журналісти повинні не тільки інформувати людей, а й контролювати цей процес. Виконуючи роль «четвертої влади», ЗМІ також відповідають за настрої та ситуації. Тому чим більше навчальних програм, тим якісніша журналістика, а читачі та глядачі – освіченіші.
