Наступного місяця у Польщі змінюються правила, що регламентують норми перебування українських шукачів притулку.
До яких змін треба бути готовими українцям, що живуть у цій країні, ми запитали заступника державного секретаря Міністерства внутрішніх справ Польщі Мацея Дущика. Саме він у польському уряді опікується питаннями міграції – до призначення в уряд професор Дущик був дослідником у Центрі досліджень міграції Варшавського університету.
Разом із тим ми не змогли оминути питання позиції Варшави щодо повернення "ухилянтів" і, звичайно, щодо ситуації на україно-польському кордоні та можливості його нової блокади.
Зауважимо, що українки та українці, які поїхали до ЄС через війну, офіційно не є "біженцями", бо механізм тимчасового захисту, що його надає ЄС, є іншим юридичним статусом. Однак цей термін став загальновживаним у Європі й стосовно українців.
Що зміниться для українців у Польщі
Ключовим елементом закону, що набере чинності 1 липня, є продовження терміну легального перебування українських біженців на території Польщі до 30 вересня 2025 року.
Разом із тим, найімовірніше, з 1 січня 2025 року з’явиться можливість зміни статусу з тимчасового захисту на тимчасове перебування.
Як ми знаємо, дію директиви Євросоюзу продовжують щороку, натомість статус тимчасового перебування діятиме протягом трьох років, що дасть цим особам можливість прийняти остаточне рішення – чи вони хочуть повертатися додому, чи залишатися у Польщі. Ще одна дуже важлива зміна –
від 1 вересня цього року всі українські діти шкільного віку, що перебувають на території Польщі, мусять офіційно піти на навчання до польських шкіл.
Уточню: без огляду на те, чи вони онлайн отримують навчання в Україні, чи ні.
Ми знаємо, що багато дітей протягом років отримували освіту онлайн в Україні, проте ми також знаємо, що в багатьох випадках рівень такої освіти є незадовільним, що змусило нас прийняти це рішення.
Ми розуміємо, що таким кроком ми підставляємося під звинувачення, що ми нібито сприяємо тому, щоб ці діти не повернулися в Україну. Проте ми діяли з огляду на те, що від початку повномасштабного вторгнення пройшло вже два з половиною роки, і дуже багато дітей не ходили в польські школи. І якщо їхні батьки захочуть залишитися у Польщі, у дітей будуть великі проблеми – вони не зможуть надолужити втрачений час.
Зрештою, Польща залишалася останньою країною в ЄС, яка дозволяла батькам обирати між українською та польською школою. І це призводило до того, що деякі діти просто не ходили ні в яку школу.
Тому це рішення було для нас непростим і вимушеним. А головне – воно отримало підтримку з боку українського міністерства освіти.
Повертатися чи залишатися?
Доволі складно прогнозувати, яка частина українців, що отримали притулок у Польщі, збирається залишитися, а яка – планує повернутися.
Річ у тім, що всі такі прогнози базуються на опитуванні самих українців, які дуже часто вказують, що планують найближчим часом повертатися додому, проте це залишається на рівні декларацій.
Часто причиною цього є якась зміна обставин, яка впливає на життєві плани. Наприклад, якщо в Україні зруйновано їхній будинок і їм нема куди повертатися, або померла близька людина, вони корегують свої плани та залишаються у Польщі. Або переїжджають до іншої країни, наприклад до Німеччини.
Також на остаточний вибір можуть впливати й інші чинники. Наприклад, якщо в цій родині дитина має можливість за державне фінансування здобути омріяну професію в польському університеті – то родина частіше за все приймає рішення залишитися у Польщі принаймні до кінця цього навчання.
Останнє дослідження показує, що
близько 40% українців, які зараз перебувають у Польщі, декларують бажання залишитися тут щонайменше ще на декілька років.
До речі, за останні три місяці ми зафіксували невелике зменшення кількості українських біженців у Польщі – зокрема, на 25 тисяч осіб зменшилася кількість осіб, що мають документ PESEL UKR. Зараз таких осіб на території Польщі перебуває офіційно 950 тисяч.
А в цілому кількість українців на території Польщі – близько 1,8-2 млн осіб, більшість з яких в’їхала ще до повномасштабного вторгнення.
До речі, на початку 2022 року фіксувалося і масове повернення українців додому. За перші місяці повномасштабного вторгнення близько 80 тисяч українських чоловіків, що жили у Польщі, повернулися в Україну.
Чи є зростання попиту на польське громадянство?
Щоб отримати польське громадянство, потрібно, щоб людина прожила в Польщі щонайменше п'ять років.
Тож ми наразі не очікуємо значного збільшення заяв на отримання польського громадянства – принаймні у найближчі пару років.
Тому ми обережні у своїх прогнозах і не очікуємо різкого збільшення заяв.
Натомість, якщо будуть якісь різкі дії з українського боку – я маю на увазі щось подібне до недавньої історії з відмовою обслуговування у консульствах України для чоловіків мобілізаційного віку, – то в такому випадку логічно було би припустити збільшення інтересу до отримання польського громадянства.
Депортація "ухилянтів"
У цьому питанні ми керуємося виключно законодавством Європейського Союзу. А тому ми не можемо на прохання українського уряду створювати ситуацію, коли в різних країнах ЄС будуть принципово різні підходи до українських біженців.
Якби ми, наприклад, погодилися передавати українському уряду інформацію про чоловіків мобілізаційного віку, які перебувають на території Польщі, то це призвело б до того, що ці люди просто переїхали б в інші країни ЄС, де умови для них будуть кращі. Наприклад, до Німеччини чи Іспанії.
І це буде явно не в інтересах ЄС, де воліли б уникнути повторних міграційних процесів.
Тому ми виходимо із принципу, що це питання має бути вирішено на рівні не окремих країн, а саме на загальноєвропейському. А відповідно – бути обов’язковим для всіх країн ЄС.
Разом із тим ми не підтримуємо тих, хто нелегально перетнув кордон.
Серед іншого з 1 липня набирає силу норма, за якою статус біженців можуть отримати лише ті люди, які легально перетнули кордон ЄС.
Від 1 липня, згідно з новими правилами Польщі, статус PESEL UKR можна буде отримати тільки після пред'явлення дійсного проїзного документа. Тоді як досі було достатньо інших документів, а почасти інформацію заносили в базу даних зі слів самих заявників.
Проте варто уточнити, що ця норма не стосується тих, хто вже прибув до Польщі раніше й отримав PESEL.
Зрештою, мушу визнати: зважаючи на те, що наш кордон добре захищений, у нас і зараз небагато випадків його нелегального перетину з боку України. Я спеціально консультувався з цього питання з прикордонною службою – такі випадки можна порахувати на пальцях.
Інша справа – як реагуватиме Польща у разі заяв на реадмісію. В тому числі тих осіб, яких звинувачують в ухилянні від військової служби.
Перш за все, ця реадмісія зараз працює. Українців, які вчиняють злочини на території Польщі, і зараз депортують в Україну. В цьому випадку той факт, що в Україні триває війна, не є перешкодою.
Звичайно, Україна може відмовитися приймати їх, але досі таких проблем у нас не було.
Наприклад, серед людей, які перевозять нелегальних мігрантів від кордону Білорусі, часто зустрічаються українці. І після призначення покарання їх часто передають українській стороні.
Що стосується питання ухиляння від мобілізації, то тут є проблема, оскільки в Україні діє воєнний стан, а в Польщі – ні. А відповідно, кримінальна справа, відкрита за статтею про ухилення від мобілізації, не є підставою для передачі цієї людини в Україну.
Тут діє принцип, що для передачі в іншу країну необхідно, щоб характер злочину, в якому звинувачують цю людину, однаково трактувався як в Україні, так і в Польщі.
Проте це неможливо, принаймні – поки в Польщі немає воєнного стану.
Блокада кордону
Наразі цієї проблеми вже немає. Коли я перетинав кордон у Корчовій, я бачив, що цього блокування немає і рух машин відбувається без перешкод.
Звичайно, існують погрози відновити блокування, і трапитися може будь-що.
Тут почну з кінця. Якщо, не дай Боже, це станеться, ми гарантуємо, що рух військових та гуманітарних вантажів здійснюватиметься без перешкод.
Уряд робить усе можливе, щоб ситуація з блокуванням кордону більше не повторилася. Так, є погрози знову заблокувати кордон, на щастя – поки вони не мають продовження.
Також ми бачимо, що ті аргументи, на підставі яких польські аграрії приймали рішення про блокаду, часто посилювалися російською пропагандою.
Це важливо.
Ми поважаємо право відстоювати свої інтереси, виходячи з реальних проблем, але не діючи з подачі російської пропаганди.
З цього питання ми дуже тісно співпрацюємо з Україною. Крім того, ми чудово розуміємо, що багато польських товарів експортуються в Україну, а тому блокада кордону є шкідливою і для польської економіки.
А тому наразі ми не бачимо підстав очікувати повторення ситуації на кордоні, як це було кілька місяців тому.
Автор: Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"
Розмова відбулася під час Українсько-польського форуму, організованого Міжнародним фондом "Відродження" (Україна) та Фондом Стефана Баторія (Польща)
