Український уряд – принаймні, чимала його частина – прибув на кордон із Польщею, щоб зустрітися з урядом сусідньої країни. Який, щоправда, не збирався їхати на цю зустріч, про що напередодні заявив публічно.
Цей провал у комунікаціях не завадив прем’єру Денису Шмигалю озвучити "План взаємопорозуміння", за допомогою якого в українському уряді сподіваються вирішити проблеми з Польщею (принаймні, в аграрній сфері) й нарешті розблокувати кордон.
Щоправда, і тут прориву не сталося – польський уряд де-факто відкинув українські пропозиції, заявивши, що до досягнення порозуміння ще дуже далеко.
Саме тому варто розглянути українські пропозиції – всі п’ять запропонованих Києвом кроків – та подивитися, що в них не так і чому вони виявилися нецікавими для Польщі.
Крок 1. Україна погоджується на додаткові обмеження на м’ясо птиці, яйця, цукор. А також підтверджує готовність дії механізму верифікації зерна, кукурудзи, соняшнику та ріпаку.
Почнемо з першої частини української пропозиції. Це – реакція на нещодавнє рішення Єврокомісії продовжити ще на рік дію торговельних преференцій для України.
При цьому Єврокомісія прописала можливість введення термінових обмежень на імпорт з України м'яса птиці, курячих яєць та цукру – товарів, експорт яких за два минулі роки зріс у десятки разів. І ігнорувати це у Брюсселі просто не могли.
По суті,
погодившись на додаткові обмеження, Київ заявляє про готовність "погодитися" на продовження пільг для своїх експортерів.
Зазначимо, що польські фермери негативно сприйняли цей крок Єврокомісії, вимагаючи розширення груп товарів, щодо яких імпорт з України буде заборонений.
Ці вимоги не були почуті. Тож, акцентуючи увагу на рішенні, негативно сприйнятому польськими аграріями, Київ від самого початку задав негативне сприйняття своїх пропозицій.
При цьому із запропонованих Єврокомісією винятків інтерес польських фермерів викликає лише можливість захисту від українського цукру.
Натомість мені не доводилося чути про скарги польських фермерів на українську курятину чи курячі яйця. І це не дивно: у попередні роки завдяки дешевому українському зерну ці галузі продемонстрували чималий стрибок, посиливши конкуренцію на ринках інших європейських країн із продукцією місцевих виробників, а також Бразилією та Таїландом.
Проте все це мало цікавить тих фермерів, що наразі блокують кордон. І виходить, що цими пропозиціями Україна просто "стріляє собі в ногу".
Що стосується пропозицій про продовження дії механізму верифікації, то проблема полягає в тому, що серед польських фермерів є величезний скепсис щодо його ефективності.
Обґрунтовано чи ні, але вони вважають, що українське зерно, кукурудза чи соняшник, які транзитом проїжджають територію Польщі, потім повертаються назад – і продаються на польському ринку.
Таку можливість наразі відкидають навіть у польському уряді. Проте фермерів ще потрібно переконати, що діючий механізм верифікації є надійним.
Крок 2. Звернення до Єврокомісії з пропозицією провести невідкладний скринінг, тобто аналіз кластерів 4 і 5, до яких входять аграрна політика та транспорт... Це потрібно для того, аби раз і назавжди зняти маніпуляції щодо якості нашої аграрної продукції...
Потреба України в цьому скринінгу є очевидною – це невід’ємна частина нашого вступу до ЄС.
Проте незрозуміло, що це може дати польським фермерам.
Нагадаємо, одним з аргументів протестувальників є претензії до якості української продукції. Доводити протилежне має Україна, і ніякий скринінг від Єврокомісії тут не допоможе.
Ще одна претензія польських фермерів – більш низькі екологічні вимоги до українських агровиробників, що, на думку поляків, дає українцям конкурентну перевагу.
І без скринінгу очевидно, що українські фермери нескоро перейдуть на стандарти ЄС – це дуже непростий та дорогий процес.
Проте без цього одна з ключових претензій поляків (і не лише їх) залишається актуальною.
Крок 3. Пропонуємо польському уряду ухвалити спільне звернення до Єврокомісії із закликом зупинити російський аграрний експорт в ЄС.
Єдиний пункт, який можна беззастережно підтримати. Це гарний піар-хід.
І хоча він напряму не стосується ані вимог фермерів, ані якості та ціноутворення української продукції, це, безумовно, правильна ініціатива.
Крок 4. Пропонуємо створити Тристоронній штаб: Україна, Польща, Європейська комісія – під співголовуванням аграрних міністрів України, Польщі та представника Єврокомісії. До роботи цього штабу також долучимо українські та польські аграрні асоціації. Ми маємо працювати цілодобово, аби оперативно вирішувати всі непорозуміння.
Цей пункт також не виглядає реалістичним.
Складно уявити штаб з аграрних міністерств, Єврокомісії, аграрних асоціацій, який має працювати цілодобово, щоб вирішувати "усі непорозуміння".
Крім того, блокада кордону вже давно вийшла за межи аграрної суперечки двох країн.
Нагадаємо, що цю блокаду розпочали польські перевізники, більш того – з 1 березня вони, скоріш за все, приєднаються до блокади.
Крім того, жоден штаб не вирішить проблеми, яка полягає в тому, що стараннями польських ЗМІ Україна має імідж країни, винної в усіх польських негараздах, а одночасно – країни, щодо якої можна вчиняти протиправні дії.
Крок 5. Блокада кордону з боку Польщі вже давно вийшла за межі блокади зерна. Сьогодні ця блокада загрожує національній безпеці України.
Ми вдячні польському уряду за чітку позицію... Вважаємо, що такий підхід має бути поширено на критично необхідне Україні пальне. Тристоронній штаб має працювати цілодобово, і питання блокування кордону має бути вирішено значно раніше, ніж 28 березня... В іншому разі Україна залишає за собою право застосовувати дзеркальні заходи на пунктах пропуску.
Тобто уряд Польщі пропонує спільно працювати над комплексним рішенням проблем, щоб 28 березня зустрітися і дійти порозуміння.
Уряд України натомість вимагає створити аграрний штаб, який має "вирішити усі непорозуміння" до 28 березня, хоча перед тим кілька місяців кордон блокували транспортники. Інакше український уряд погрожує заблокувати пункти пропуску ще й зі свого боку.
Навряд чи в нинішніх умовах цей крок сильно налякає Польщу. І одночасно – навряд чи наблизить країни до порозуміння в такому важливому для нас питанні.
Підсумовуючи, слід зазначити кілька речей:
Дональд Туск лише пару місяців тому отримав владу, він зараз намагається стабілізувати польське суспільство. Водночас попередня партія влади "Право і справедливість", а також праворадикальна "Конфедерація" роблять усе, щоб політичну розхитати ситуацію.
Цьому сприяють і російські агенти впливу, які в Польщі також є.
Попри все, уряд Польщі вжив конкретних кроків – визнав прикордонні пункти пропуску критичною інфраструктурою. Натомість наш уряд приїхав на кордон і вимагає створення аграрного штабу, який нібито має вирішити усі проблеми...
Щоб допомогти Туску розблокувати кордон, Україна має зі свого боку почати також комунікувати з польським суспільством доносячи інформацію про те, що агросектор України у жоден спосіб не винен у поганому фінансовому становищі польських фермерів, а винна у цьому бездіяльність попередньої влади, яка зробила з України цапа-відбувайла.
Це можна довести простими, усім зрозумілими арифметичними розрахунками. Польщі та ЄС, навпаки, стратегічно вигідно співпрацювати з Україною.
Але щоб довести ці розрахунки до масової свідомості, потрібна потужна комунікація з польським суспільством.
Зокрема, окрему частину промокампанії України треба присвятити тому, щоб пояснити полякам, що не усе українське зерно належить олігархам, а іншу частину присвятити якості продукції.
І от над цим має цілодобово працювати перш за все посольство, але також і уряд України в цілому.
Тоді й буде результат – розблокування кордону і порозуміння з усіх питань.
