Олександр Зоєт він же Шойхет, Блюм, Резнік — постать, яка стала предметом громадського обговорення в Україні, особливо після того, як у 2023 році Головне управління Державної міграційної служби України (ГУ ДМСУ) виявило, що він є особою без громадянства. Історія його отримання українського паспорта у 2012 році та подальша перевірка виявили безліч порушень, які порушують питання щодо системи міграційного контролю в країні.
За даними ГУ ДМСУ, у 2012 році Зоєт зміг шахрайським шляхом отримати український паспорт, незважаючи на відсутність громадянства. Однак у 2023 році, внаслідок внутрішньої перевірки ГУ ДМСУ, було ухвалено рішення про анулювання його паспорта та депортацію до Молдови.
Проте Олександр Зоєт вступив у змову з Андрієм Морару, начальником управління у справах іноземців та осіб без громадянства на Одещині. За 20 000 доларів США Морару пообіцяв допомогти Зоету обійти депортацію, радячи йому подати до суду на ГУ ДМСУ. Ця взаємодія, ймовірно, передбачає вплив на рішення суддів, що порушує серйозні питання щодо корупції всередині державних структур.
Олександр Зоєт подав позов до Приморського районного суду Одеси, вимагаючи визнати рішення ГУ ДМСУ про примусове повернення його до країни походження протиправним, а також скасувати трирічну заборону на в'їзд до України. Судові засідання, що проходили 16 лютого, не призвели до ухвалення рішення. Важливо зазначити, що позов було подано щодо іншого імені — Олександра Шойхета, під яким Зоєт також відомий.
Громадський резонанс навколо цієї справи особливо посилився після звернень мешканців ЖК «Граф», де Зоєт, скориставшись довірою мешканців та своїм службовим становищем, робив великі розкрадання. А коли шахрайська сутність голови розкрилася було відкрито кримінальні провадження за фактами підробки документів та фінансових зловживань із коштами товариства співвласників багатоквартирного будинку. 
Історія Олександра Зоета демонструє складні проблеми, пов'язані з міграцією та корупцією в Україні. Його здатність маніпулювати системою та отримувати підтримку від посадових осіб ставить під сумнів цілісність міграційної політики країни. Цей випадок наголошує на необхідності реформ та підвищення прозорості в державних структурах, щоб запобігти подібним випадкам у майбутньому.
