Поїхати з рідної країни завжди важко. Але коли мова йде про дім, улюблену роботу, друзів та спогади, рішення стає подвійно болісним. Так сталося і з українською фотографкою з Одеси, яка була знаною у спортивному світі: вона знімала бокс, футбол, ММА, співпрацювала з військовими та жила роботою, що стала її покликанням. Однак війна змусила зробити вибір — заради життя і майбутнього дітей.
Важкий від’їзд
Бомбардування, відключення світла, відсутність стабільної роботи та постійний страх за дітей стали щоденною реальністю. Для самотньої матері це було непосильним тягарем. У жовтні 2024 року вона разом із двома дітьми вирушила до Північної Голландії. Допомогла молодша сестра, з якою війнa розділила їх на три роки, але тепер вони знову разом.
Нове життя в іншій країні
Перші місяці виявилися найважчими: хвороби, адаптація, мовний бар’єр. Але діти швидко влилися в навчальний процес. Вони вже вивчили нідерландську, отримали перші дипломи з плавання, а донька Вероніка вступила до престижного коледжу й демонструє чудові результати.
Сім’я отримала житло й підтримку від громади та соціальних служб. Місцеві мешканці відкриті та доброзичливі, а школа й муніципалітет постійно допомагають інтегруватися.
Кохання, що дає сили
Через місяць після переїзду героїня зустріла нідерландця, який став для неї опорою. «Я ніколи не почувалася настільки коханою, — зізнається вона. — Його турбота стосується не лише мене, а й моїх дітей. Він став частиною нашого світу, дав мені віру, що можна почати все з нуля».
Саме завдяки цьому коханню вона відновила знання англійської, почала вивчати нідерландську на курсах та повірила у власні сили.
Мрії про фотографію
Хоча зараз працює не за фахом, жінка не полишає надії повернутися у світ фотографії. Вона сумує за Україною, за спортом, за друзями, які й досі підтримують її теплими словами. Діти також мріють знову займатися боксом та футболом, тож родина намагається не втрачати форму — бігає, тренується вдома, шукає можливості для спорту.
Пам’ять про рідне
Попри життя у Голландії, сім’я не забуває Україну. Діти відвідують українську онлайн-школу, вивчають англійську та математику. Їхні нідерландські вчителі навіть приходили в гості, щоб краще зрозуміти, як вони живуть. А місцева газета написала про українських школярів, які надихають інших своїми зусиллями та успіхами.
Сила не здаватися
Минуло пів року — і родина вже стала частиною нової країни. Не через забуття, а через вміння зберегти свою ідентичність і водночас відкритися світу.
«Я виїхала, але не здалася, — каже одеситка. — Моя сила — у дітях, у любові, у вірі в завтра. І я знаю: попереду ще багато світла».
