Преподобний Кукша Одеський (у миру Кузьма Величко, 1875–1964) — один із найшанованіших українських православних подвижників ХХ століття, монах Києво-Печерської лаври, духівник і чудотворець, який останні роки свого життя провів в Одесі.
Життєвий шлях
Народився 1875 року на Полтавщині в благочестивій селянській родині.
З юності відчував покликання до чернечого життя, працював у господарстві, але прагнув молитви й духовного вдосконалення.
У 1890-х роках став послушником у Києво-Печерській лаврі. Тут пройшов шлях духовного виховання та був пострижений у чернецтво з іменем Кукша.
Духовно формувався під впливом старців лаври, особливо відомий був його дар безперервної Ісусової молитви, а також стриманості й суворого аскетизму.
Випробування
У 1930-х роках, у часи сталінських репресій, преподобного кілька разів арештовували за «релігійну пропаганду» та засилали до таборів.
Він переніс важкі умови Соловків і Сибіру, але залишився непохитним у вірі.
Після заслання повернувся до служіння в лаврі, а в 1950-х, уже в похилому віці, був направлений до Одеси.
В Одесі
З 1953 року жив у Свято-Успенському чоловічому монастирі (на 2-й станції Великого Фонтану).
Тут прославився як молитвеник і духовний наставник. До нього приходили сотні людей — за порадою, благословенням, з проханнями про зцілення.
Йому приписували дар прозорливості й чудотворінь: багато вірян отримували духовну й тілесну допомогу за його молитвами.
Кончина і шанування
Преподобний Кукша відійшов до Господа 24 грудня 1964 року. Його поховали на монастирському цвинтарі в Одесі.
Незабаром після смерті почали свідчити про чудеса біля його могили.
У 1995 році він був канонізований Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) як преподобний.
Його нетлінні мощі нині перебувають у Свято-Успенському монастирі Одеси, і тисячі паломників щороку приходять до святині.
Духовна спадщина
Преподобний Кукша Одеський залишив приклад:
незламної вірності Христу в часи гонінь,
смирення та терпіння,
любові до людей, яким він служив молитвою та добрим словом.
Його пам’ять святкується 28 серпня (10 вересня за н. ст.) та 24 грудня (6 січня за н. ст.).
