Морський вимір України у ХХІ столітті
У ХХІ столітті транспортна політика стає одним із ключових факторів економічного розвитку та геополітичної безпеки держав. Для України, яка перебуває у стані війни та водночас рухається шляхом європейської інтеграції, саме морський транспортний сектор має особливе значення. Адже він забезпечує не лише міжнародну торгівлю, а й стратегічну стійкість держави.
Вченими ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України» постійно ведеться робота по вивченню світового передового досвіду в морській галузі. Тому для більш детальнішої експертної оцінки редакція «Слова» звернулась до завідувача відділу ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України», доктора економічних наук, професора Шлафман Наталії Леонідівни.
«Сучасна морська транспортна політика України потребує переосмислення. Вона має враховувати три головні виклики: воєнний стан, економічну нестабільність та необхідність адаптації до стандартів ЄС. Відновлення національного флоту, модернізація інфраструктури та закріплення присутності на світовому ринку перевезень можливі лише за умови цілеспрямованої державної підтримки.
Досвід розвинених країн демонструє, що без адресних субсидій та спеціальних режимів судноплавні компанії не витримують глобальної конкуренції. Наприклад, у США функціонує Національний оборонний резервний флот, а в Європі поширена практика тоннажного оподаткування, що стимулює компанії тримати судна під національним прапором. Для України це може стати реальним інструментом зміцнення галузі.
Враховуючи вищезазначене, нашими вченими внесені відповідні пропозиції до Плану заходів з реалізації Стратегії морської безпеки України, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1162-р.», - розповідає Наталія Леонідівна.
Ключові напрямки модернізації, на яких наполягають вчені Інституту
- Спеціальний фіскальний режим для судноплавства.
- Запровадження тоннажного оподаткування для компаній, що працюють під українським прапором.
- Створення системи морських субсидій для підтримки комерційного (резеквного) флоту.
- Прозорий моніторинг державної допомоги.
- Класифікація усіх видів субсидій (прямі, податкові, приховані).
- Регулярна оцінка їх ефективності за європейськими стандартами.
- Зелений курс для флоту.
- Субсидії на переобладнання суден під зріджений природний газ (ЗПГ) та електротягу.
- Підтримка будівництва інфраструктури берегового енергопостачання.
- Участь у європейських екологічних програмах.
- Інвестиції в людський капітал.
- Розширення програм підготовки й перепідготовки моряків.
- Субсидії на навчання курсантів та міжнародну сертифікацію.
- Розвиток партнерств держави та бізнесу у сфері морської освіти.
- Адаптація до стандартів ЄС.
- Аналіз відповідності українського законодавства морському acquis ЄС.
- Посилення міжвідомчої координації та інтеграції в європейські транспортні мережі.
Морська транспортна політика України — це не лише питання економіки чи логістики. Це питання національної безпеки, міжнародного авторитету та конкурентоспроможності держави у глобалізованому світі. Тільки поєднання фіскальних стимулів, інвестицій у технології та кадри, а також прозорого моніторингу може перетворити український морський сектор на потужний рушій відбудови та інтеграції в Європейський Союз.
