Готуючись до кінця навчального року, вирішили ретроспективно оцінити кінець календарного. Це завжди неспокійна пора, оскільки необхідно робити підсумки та будувати плани на майбутнє. І коли в цей час у співробітників виникають якісь проблеми, це особливо вибиває з колії, хоч і слугує зазвичай основою для сценаріїв різдвяних комедій.
Отже, все по черзі: з нашою редакцією співпрацює багато викладачів як позаштатні кореспонденти. Серед них є і освітяни перших трьох ступенів — раніше це називалося «початкова та середня освіта». Грудень на дворі, а наші вчителі напередодні довгоочікуваних канікул занурені в цифровізаційні негаразди, які додають несподіваних складнощів.
Почалось усе з впровадження ЄДЕБО — Єдиної державної електронної бази з питань освіти. До неї мають надходити всі дані про дитину — від дитячого садка до отримання диплома вишу. Ми поговоримо про ланку шкільної освіти. Тут безумовно панує система «Нові Знання», вона найпоширеніша система OIC в Україні.
«Нові Знання»: що це та для чого?
ТОВ «Нові Знання» зареєстроване ще в далекому 2010 році, а керує там Юрій Зайцев.
Юрій Зайцев — сучасний український айтішник
«Нові Знання» — це електронні щоденники, журнали та портал дистанційного навчання. Ресурсом користується більше половини вчителів у навчальних закладах України.
Щобільше, учні та їхні батьки, вчителі, класні керівники, завучі, адміністратори шкіл, органи управління освітою — усі вони пов’язані у єдину інформаційну систему. «Нові Знання» є однією зі складових всеукраїнського проєкту «КУРС: Освіта». Тобто якість роботи цієї інформаційної системи напряму впливає на якість освіти в Україні. І якщо ця система працює погано, а інколи зовсім не працює, то це вже питання державного рівня, не побоюся цього сказати.
На що скаржаться вчителі?
Вчителі масово скаржаться на численні «падіння» серверів, які постійно зривають навчальний процес, що стало серйозною перешкодою завершенню минулого семестру. Уся звітність ведеться в електронному вигляді, а якщо дані ввести в систему неможливо, то прощавайте нерви, річні премії та радощі Нового року.
Знайомі одеські вчителі у живому спілкуванні додали ще й про складнощі з розміщенням відео на сторінці «Нових Знань»:
Інша додає:
Під кінець року система не витримувала навантажень і вчителі могли працювати у ній лише з третьої до п’ятої ранку. Типові скарги обурених вчителів виглядають так: «Як може бути зручним те, що не працює? От поясніть...
Навіть Міністерству освіти і науки України прийшлося виправдовуватись: «За розв’язання технічних проблем в роботі освітньої інформаційної системи (ОІС) відповідає провайдер. Якщо робота ОІС не задовольняє, заклад вільний у виборі провайдера й може його змінити». Але з’ясовується, що не так все просто.
Вчителька Світлана Сокур відповідає: «Такий ваш варіант розв'язання проблеми? Ви в своєму розумі?! Ми семестр працювали з вами, а тепер повинні шукати іншого провайдера, бо ви облажались?»
В освітянських пабліках Facebook, де інколи з’являються представники порталу «Нові Знання», можна побачити сотні подібних дописів на їхню адресу. Наприклад, тут: «КУРС: ШКОЛА, ІСУО, АІКОМ та електронні журнали».
У відповідь на безліч скарг вчителів керівництво платформи «Нові Знання» не вигадало нічого кращого, ніж звалити провину на невідомих хакерів, які нібито поклали сервери DDoS-атаками. Хоча найімовірніше, що сервери не витримали під час прогнозованого пікового навантаження на систему, що створюється самими користувачами. Чому би не збрехати? Як вчителі перевірять: була DDoS-атака чи її не було? А ми перевіримо.
Журналістам редакції вдалося зв'язатися з Юрієм Зайцевим та поставити деякі питання. Як і очікувалось, він відповів що причина негараздів в роботі платформи “Нові Знання” саме DDoS-атаки, які бувають і зараз. До держспецзв'язку вони теж звертались, але ніяких документів про наявність зовнішнього втручання в роботу системи не оприлюднювали. Тобто, або підтверджень DDoS-атак від держспецзв'язку не існує, або Зайцеву байдуже, що думають тисячі обурених вчителів про якість його платформи “Нові Знання”.
Істину у цьому питанні встановити не дуже важко. Достатньо подати запит до держспецзв'язку, що ми й зробимо.
Цікавішою є позиція Юрія Зайцева щодо заходів, які можуть запобігти виникненню подібних ситуацій в майбутньому. Тобто, що він планує робити, щоб наприкінці наступного семестру подібна ситуація не виникла знову. Відповідь - нічого!
Що не так з «Новими Знаннями»?
Чому саме платформа «Нові Знання» — найпоширеніша система OIC в Україні?
Згідно з інформацією Prozorro, перший контракт внесено в базу цієї системи 23.08.2016 року. За шість з половиною років ТОВ «Нові Знання» стали переможцями у 8833 закупівлях на суму 65,56 млн грн. Крім того, на конкурентній основі проведено усього 23 закупівлі. Вочевидь, як кажуть, «корупційна складова». Хіба треба пояснювати читачам, чиї компанії і як виграють майже всі тендери? Але постає цікаве питання: як невеличка харківська айтішна фірма захопила весь ринок цифровізації шкільної освіти в Україні? Причому ще до епохи Prozorrо на початку 2010-х.
Як все починалося
Зрозуміло, що таку масштабну схему заробітку на освіті сучасний айтішний геній Юрій Зайцев провернув не самотужки. Для цього потрібен хтось більш потужний та впливовий. Зустрічайте, Дмитро Володимирович Табачник — міністр освіти та науки в уряді Миколи Азарова з 11 березня 2010 року по 23 лютого 2014 року.
Табачник Дмитро Володимирович
Щоб дозволити харківській фірмі монополізувати ринок комп’ютерних програм для шкіл в Україні, Міністерству освіти «доби Табачника» знадобилась трирічна багатоходова комбінація. Почалось усе з впровадження ЄДЕБО — Єдиної державної електронної бази з питань освіти, про яку ми вже згадували. Виші підключили до бази першими.
Шкільні заклади вирішили підключати не за системою ЗНЗ-ЄДЕБО, а з проміжною ланкою — НЗ (навчальні заклади) — ІСУО-ЄДЕБО. У вас могло скластися враження, що Міністерство освіти примусило всі школи України закупити програмне забезпечення у фірми з Харкова без обговорень, а тим паче тендерів. Це правильне враження. Так і є.
Як здійснювався примус без примусу?
2009 рік. Юрій Зайцев — власник невеликого комп’ютерного бізнесу в Харкові та великий ентузіаст — надумав розробити систему звітності для шкіл. Назвав він своє творіння «Курс: Освіта».
2010 рік. Програма Зайцева працює у кількох областях. Зайцев контактує з Міністерством освіти: йому потрібно отримувати дозволи та ліцензії. В свою чергу Міністерство в листопаді 2010 року надсилає в обласні департаменти освіти першого листа за підписом першого заступника міністра Жембровського: «До Міністерства освіти та науки надійшла пропозиція від компанії MZ Systems щодо впровадження в Україні проєкту інформатизації… за допомогою комплексу програм «Курс: Освіта»… Рекомендуємо вивчити досвід управління освіти та науки Запорізької обласної державної адміністрації щодо створення єдиного інформаційного простору на базі комплексу програм «Курс: Освіта», визначитись щодо можливості запровадження пілотних проєктів на рівні окремих районів».
Наприкінці 2010 року спеціально для проєкту «Курс: Освіта» Зайцев реєструє ТОВ «Нові Знання».
2011 рік. У Міністерстві освіти настільки захоплені талантами харківських програмістів, що замовляють їм розробити ресурс ІСУО. На якій підставі розробку ІСУО замовили саме цій компанії? Невідомо. Як і невідомо, скільки грошей розробники отримали за цю роботу. Неочевидна власне необхідність цього ресурсу, а також формат, у якому він взаємодіє з державною ЄДЕБО.
З певністю ми можемо говорити лише про те, що в 2011 році Міністерство освіти України та ТОВ «Нові Знання» домовились про створення Інформаційної системи управління освітою, яка мала стати «прокладкою» між школами та державною базою даних.
2013 рік. Початок експансії. Жодних наказів стосовно обов’язкового використання ІСУО Міністерство не видавало. Це дозволяє на всі запити щодо примусового впровадження ІСУО давати відповідь: «Усе в порядку, експеримент закінчився у 2012, нічого не знаємо».
Однак насправді Міністерство впроваджує низку документів, які не залишають освітянам вибору — використовувати чи не використовувати ІСУО.
Головний документ — Наказ №1345 за підписом Табачника. В ньому експеримент визнається успішним та створюється робоча група з впровадження ІСУО по школах України. Далі формулювання «на підставі Наказу №1345» будуть регулярно виникати у листах Міністерства з подробицями відправлення даних до ІСУО, у розпорядженнях щодо визначення відповідальних осіб з ІСУО тощо. Один лише Наказ №1345 формує враження, що він офіційно вводить ІСУО, хоча про обов’язковість впровадження системи там немає ані слова.
Другий документ — лист Міністерства освіти «Про подання статистичної звітності на початок 2013/2014 року». Суто технічне повідомлення про бланки, форми, підтвердження та решту процедурних моментів. Про ІСУО в ньому немає ані слова. Це офіційний лист про параметри здачі статистичної звітності школами.
Третій документ — лист Міністерства освіти №596 від 02.09.2013 за назвою «Щодо подання обов’язкової державної статистичної звітності». Він містить методичні рекомендації стосовно подання звітності, в яких розписані правила користування ресурсом ІСУО. Також окремо зазначено, що виконання попереднього листа, тобто подання статистичної звітності, «здійснюється на підставі зазначених методичних рекомендацій за допомогою комплексу ІСУО».
Тобто вже з 2013 року та по цей час ІСОУ стає «добровільно-примусовим». А щоб зняти всі питання щодо «добровільності», на сайті ІСУО тривалий час висіло вікно з повідомленням «Згідно з Листом №596 формування звітів відбувається на порталі ІСУО».
Коштовна безкоштовність
Кінцева мета оборудки полягає в тому, щоб «Нові Знання» могли зібрати зі шкіл України кількадесят мільйонів гривень у перший рік та кілька мільйонів щороку надалі.
І розробником, і розпорядником, і Міністерством система ІСУО-2012 позиціонується як безкоштовна для всіх користувачів. Це абсолютна правда: полазити по сайту, навіть зареєструватися на ньому і дивитися звіти (працівникам управлінь освіти) можна безоплатно. Однак дані ще потрібно підготувати та відправити на сайт — це робить програмний комплекс «КУРС: Освіта» (складається з кількох програм, основна з яких «КУРС: Школа»). Розробником якої є те саме ТОВ «Нові Знання».
Будь-який документ щодо впровадження ІСУО на рівні області й нижче містить «придбати «КУРС: Школа». Накази відділів освіти різних районів та областей збігаються ніби під копірку. Таке враження, що їхній зразок отримали просто з Міністерства:
Пункт 1. Розпочати реалізацію проєкту ІСУО.
Пункт 5.4. Запустити програму «КУРС: Школа».
Тендер без тендеру
Додаткові кошти на закупівлю програми «КУРС: Школа» ні в яких державних бюджетах не передбачені та централізовано не виділялися. Купляють софт районні відділи освіти, суми не перевищують 100 тисяч гривень, тож тендери проводити не потрібно. Тому оцінити масштаби вже проведених закупівель доволі складно.
Чи є надія на покращення?
За ті суми, що ТОВ «Нові Знання» отримали за останні 10 років, можна було і програмістів розумних найняти, і сервери в достатній кількості закупити. Не кажучи за службу підтримки, яка б дуже допомогла вчителям вчасно отримувати відповіді на свої запитання та менше нервувати. Але складається враження, що служба підтримки та керівництво компанії — це одна особа, а саме Юрій Зайцев, який намагається особисто відповідати на запити та скарги вчителів у Facebook. Виходить не дуже, але все це лірика. Повернемось до справи.
ТОВ «Нові Знання» — досить закрита структура. У мене немає достатніх відомостей, скільки співробітників залучено до сфери розробки та налагодження кінцевого продукту. Можливо, їх там зовсім обмаль і керівництво економить не тільки на айтішниках, але й на прибиральницях — таке дуже часто зустрічається. Як, звісно, лобізм не потребує реклами, а гроші люблять тишу.
Інша можлива проблема — застаріле програмне забезпечення, яке неможливо полагодити. Приведу метафору: скільки не модернізуй старенький «Запорожець», «Тесли» з нього не вийде з тієї простої причини, що сучасні машини хоч і побудовані за тим же принципом, але все ж таки використання новітніх технологій дозволяє працювати на зовсім іншому технічному рівні.
Може, коріння проблеми в тому, що всі раніше отримані кошти вже «засвоїли», а модернізувати софт та обладнання забули? Далі нові кошти брати немає звідки. Майже всі заклади освіти підключились до системи, вже декілька разів змінилося керівництво МОН.
Вигадувати рішення замість Юрія Зайцева я не буду. Врешті-решт, це його власна справа.
Що далі? Замість завершення
Вважаю, що для встановлення точного діагнозу «хвороб» «Нових Знань» необхідно зробити ряд запитів до відповідних державних структур та поставити деякі питання самому Зайцеву.
Розпочати потрібно з самої кричущої теми, а саме: чи були зафіксовані звернення ТОВ «Нові Знання» до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України з приводу DDoS-атак на систему «Нові Знання» і чи підтвердилась їхня наявність?
Окремою статтею доходів ТОВ «Нові Знання» є донорські кошти, які в «закупівлях» не відображуються, бо не є такими. Але іноді це досить великі суми, які надходять переважно по навколовладним програмам, пов’язаними з різноманітними реформуваннями. Тому важливо побачити витрати донорських коштів на доопрацювання АІКОМ, а вони повинні бути. Мабуть, це знає МОН. В нього і спитаємо.
Також доволі поширеною є шахрайська схема списання коштів по зарплатним статтям на працівників, які не існують, оспівана ще Миколаєм Васильовичем Гоголем в його безсмертній поемі «Мертві душі». Стосовно наявності та кількості штатних та позаштатних співробітників ми спитаємо у керівника ТОВ «Нові Знання» Юрія Зайцева.
Як бачите, робити ще є що. Цифровізація — це не про нерви та сльози вчителів. Навпаки. Якщо ТОВ «Нові Знання» нездатна адекватно реагувати на проблеми, які вона сама створює, будемо примушувати реагувати на це владні структури. Наснаги та чорнил вистачить!
