- По яким місцевим проблемам працює Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України?
Скажімо проблеми Куяльника, ви чули мабуть про цю проблему, а що з нею робити? Питання в тому, що треба зберегти ті унікальні грязі, які є, які можуть використовуватися, і будуть, і надалі використовуватися в лікувальних цілях. Проблема в тому що річки, а вони там малі річки, їх перегородили і прісної води не вистачає для того щоб розсолення проходило повільно. А випаровування опереджає розсолення. Солоність завдяки цьому зростає. І хоча взимку в Куяльник подають морську воду, але це теж солена вода і ще більше зростає засолення. То проблема в тому, яким чином подати ту воду, яка би підтримувала екологічний баланс. Ця проблема повинна бути вирішена найближчим часом і вона буде вирішена.
- Як інститут знаходить можливість виживати в цей складний час?
Скажу відверто в державі грошей нема, я тільки час назад дивився доповідь президента Академії Наук, який буде на наступному тижні буде доповідати про роботу Академії Наук, фінансування скорочується, а не збільшується більшість сьогодні підрозділів Академії Наук працюють неповний робочий день, але наш інститут ми працюємо повний робочий день і на повну заробітну плату тому, що ми знаходимо гроші для того щоб люди мали можливість добре працювали.
Наприклад у Львові існує такий же підрозділ, вони працюють не повний тиждень, тоді як у нас люди працюють з повною загрузкою і зарплата у людей повністю збережена відповідно до штатного розпису і ще надбавки в людей є. Тому що ми маємо гранти це нормально, коли гранти це дозволяють, якось підтримувати наукову діяльність. В тому році у нас було шість міжнародних грантів.
- Скажіть, як на Ваш погляд підняти сьогодні нашу промисловість, щоб вона запрацювала де шукати гроші для цього?
Виходячи з того, що держава не може забезпечити навіть наукову діяльність, що вже говорити про внутрішні інвестиції в промисловість. Ми шукаємо і знаходимо грантові кошти під такі наші проекти, як створення вільних економічних зон, які повинні зробити економічно привабливим той чи інший регіон для зовнішнього інвестора.
У нас був проект вільно економічна Одеса, останнє що ми зробили по півдню України це Буджак, так що нам є що показати, є чим гордитися! І ми можемо і будемо надавати на рівень держави ті пропозиції, які ми вважаємо можливими для впровадження сьогодні в практику. Але заважає війна, сумнозвісний «туман війни», тобто загальна невизначеність ситуації.
- Чи надає інститут якихось порад уряду у воєнний час?
Звісно ми працюємо зараз, ми підрахували, а точніш зробили методику щоб ми могли сьогодні сказати, скільки ж ми втрачаємо землі сьогодні в наслідок війни. Скільки ми втрачаємо землі щоб ї відновити і що треба зробити, це одна методика. Скажемо по лісу те ж саме ціла низка таких методик. Є скажемо екологічні втрати, які ми несемо це ті методики я ми видаємо і по ним будуть рахуватися втрати. Ми приймали участь в конкурсі робіт, наші робітники вони виграли ці конкурси і працювати будуть саме по нашим методикам.
- Скажіть, чи залучають фахівців інституту до програм підтримки економічної безпеки?
Так, залучають, приклад це нова програма по Каховському водосховищу, туди ми внесли свої пропозиції, тому що там багато що керівництво пропустило. Наші пропозиції вже використовуються. І вести ці роботи будемо, і відповідати будемо. 
- Ми знаємо про вагомий внесок академіка Буркинського у підготовку фахівців вищої економічної кваліфікації для вузів та науково-дослідних інститутів регіону: під Вашим керівництвом успішно захищено більш 50 докторських та кандидатських дисертацій. Яке Ваше враження від ситуації у цій сфері зараз?
Я вважаю є певні проблеми з аспірантурою, хоча це не від нас залежить. Ви знаєте, що зробили доктора філософії як третій рівень навчання. Але ми не вважаємо що це повноцінний науковець. З різними пропозиціями ми виходимо і на Академію Наук і на МОН, але там дуже вперті люди, які кажуть, що це добре що ми начебто ідем як в Європі.
Але насправді у Європі інше трішки. Дивіться, ми перейшли свого часу це коли другий рівень це магістр, третій рівень тепер доктор філософії. Це був так званий болонський процес, якщо ви про таке чули. Це будемо так казати індивідуальна підготовка, індивідуальні програми і так далі… Сьогодні світ не стоїть на місці сьогодні подивіться Європа – це, насамперед, європейська стратегія, яка передбачає перехід до певних стандартів це вже не індивідуальна підготовка, а певні стандарти. Я вважаю що коли я вчився, коли я закінчував вуз, то це насправді була хороша підготовка. Повірите ви мені чи ні, але то була хороша підготовка і базувалася вона певним чином на стандартах.
А сьогодні нагромадили ті адміністративні перепони. Якщо б ви взяли та подивились на ті адміністративні обмеження, які робить сьогодні МОН, з тим щоб підготувати якісь документи та представити доктора філософії, то знаєте, дурного часу ми тратимо, а результату як такого я там не бачу. Ми насправді готуємо достойних кандидатів науки, або доктора філософії але це проблема яку треба вирішувати. Ми вносили свою пропозицію, таку щоб ми забули що є така спеціальність доктор філософії, щоб зробити в системі Академії Наук свій ВАК і присвоювати вчене звання кандидата наук. А головне, щоб це були науковці, а не люди які послухали лекції і стали доктором філософії, розумієте? Нам потрібні науковці, а не показуха.
- В суспільстві широкого обговорюється проблема відтоку наукових кадрів під час війни, як з цим в інституті?
Статистика жахлива, ми загубили в тому році 27% молодих вчених 27% це страшна цифра, якщо чесно казати. Питання в тому, що це люди і які не встигли захистися, і люди які захистилися і виїхали це разом така цифра. А повернути їх дуже складно, майже неможливо, бо вони вже якось там працевлаштувалися. Коли ми приєднали гідроакустику то там виїхало 15 чоловік. З нашого інституту поки що ми втратили двох. Одна виїхала і живе в Швеції, вона виїхала з батьком. І одна жіночка виїхала до Німеччині, там вона захистила вже рівень кандидата наук і впроваджує якусь свою програму. Звісно вже ми повернути їх не зможемо.
- Чи є важелі, які можна використовувати для того щоб якось утримати в країні особливо молодих науковців?
Так, багато робиться в Академії щоб залучити молодь, є і програми, є і стипендії все що хочете, але все це слабо працює, тому що молодь не бачить в країні перспективи. Питання в тому, що відношення до науки не належне і ця проблема виникла не сьогодні.
Колись, я пам'ятаю, доцент отримував 320 карбованців і доктор, професор 500 карбованців, то була вагома зарплата, а сьогодні, якщо розмовляти про зарплату, то в законі було чітко прописано, що ми маємо платити молодшому науковому співробітнику три зарплати середньої по промисловості. А такого ніколи не було ні разу – «мінімалка» ось це сьогодні орієнтир для влади. Виходить вже ми платимо нарівні скажемо прибиральниці. Особисто я поважаю будь-який труд, але у неї інша кваліфікація. Техніки інженери, які у нас є, молодший науковий співробітник, однакові зарплати – це дурниці зовсім!
Ми знаходимо можливості, як утримати людей в нас є міжнародні програми, ми виграли гранти, навіть які Кабмін проводить і ми ці гранти повигравали тому зберегли інститут за який люди тримаються. Ми зробили свою типографію і всі наукові праці ми друкуємо самі. В нас працює докторантура, це те що ми ро робимо як науковці, крім того в нас є і аспірантура. Але кажу проблема загальнодержавна і її треба вирішувати на державному рівні.
- Ми с задоволенням можемо констатувати, що Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАНУ продовжує бути важливим центром наукових інновацій та експертизи в Україні, зосереджуючись на вирішенні важливих проблем сучасності та підготовці майбутніх лідерів у галузі економіки та екології.
На завершення бесіди Юрій Работін подарував академіку Борису Буркінському найсвіжіші газети та книги, які останнім часом були видані членами Спілки журналістів України. Після чого Борис Володимирович люб’язно запросив Юрія Работіна та присутніх студентів відвідати екскурсією наукові відділи Інституту та наукову бібліотеку.
