Після війни, а війни, на щастя, завжди закінчуються, для України гостро стане питання скорішого економічного відродження. Крім зовнішньої підтримки нам знадобяться професійні мотивовані дії українського народу, спрямовані на отримання найкращого економічного результату. Якщо брати бюджетну сферу, а це величезний сектор нашої економіки, то фактором, що повинен забезпечувати справедливість в сфері оплати праці, а як наслідок мотивацію до підвищення фахового рівня працівників, безумовно є система Єдиної тарифної сітки, яка сьогодні майже не працює.
Єдина тарифна сітка (ЄТС) - це система розрядів, призначена для визначення співвідношень між оплатою праці та кваліфікаційним рівнем працівників у бюджетній сфері. Розроблена для працівників державних та муніципальних установ, ЄТС дозволяє встановити адекватні співвідношення між зарплатою та кваліфікацією співробітників, наголошуючи на необхідності постійного професійного зростання, де підвищення розряду пов'язане з здобуттям нових знань та навичок.
«Тимошенко залишила українцям старий прожитковий мінімум» - таким заголовком вибухнула «Економічна правда» 23 грудня 2008. Справа в тому, що Уряд залишив на 2009 рік рівень прожиткового мінімуму на рівні грудня 2008 року, на той час це було 669 гривень. Стало відомо це з проекту бюджету на 2009 рік, який був поданий урядом в парламент. «Установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року», - пропонував Кабмін.
Що насправді сталося? А от що, на тлі мирової фінансової кризи та довічного браку грошей у бюджеті Уряд прийняв просте рішення не переглядати рівень «застарілого» прожиткового мінімуму, тим самим заклавши міну уповільненої дії на десятиріччя вперед. Для більш детальнішої експертної оцінки редакція «Слова» звернулась до завідувача відділу «Інституту ринку і економіко-екологічних досліджень» Національної академії наук України, доктора економічних наук, професора Шлафман Наталії Леонідівни.
«Розмір прожиткового мінімуму наразі й є ставкою першого тарифного розряду Система Єдиної тарифної сітки (ЄТС). Проблема в тому, що розмір заробітної плати за декількома начальними ставками ЄТС значно менше розміру мінімальної зарплати, тому законодавчо встановлено, що працівникам, ставка яких розраховується за цими розрядами, підприємства й установи повинні доплачувати до розміру мінімальної зарплати. Таким чином нівелюється мотивуюча роль ЄТС: прибиральниця отримує зарплату майже на рівні молодшого наукового співробітника.
Мінімальна зарплата була закладена в якості розміру ставки 1 розряду ЄТС у момент її введення, але була замінена Кабінетом Міністрів на прожитковий мінімум з огляду на те, що в бюджеті не вистачає коштів на зарплату бюджетникам. І сам розмір прожиткового мінімуму не переглядається, як потребує закон, тому, що при прийнятті Закону про бюджет країни на кожний рік Кабмін посилається на нестачу грошей.
З цієї причини виникло таке явище, як нормативно становлений прожитковий мінімум і реальний прожитковий мінімум, який розраховує Міністерство економіки, і який у майже 3 рази більше, ніж нормативний!
Основою для формування Єдиної тарифної сітки має стати діюча мінімальна зарплата. На відміну від «застарілого» прожиткового мінімуму», - розповідає Наталія Леонідівна.
Тільки за цієї умови Система Єдиної тарифної сітки сприятиме тому, щоб підвищення кваліфікації працівників безпосередньо впливало на їхню заробітну плату. Чим вища кваліфікація, то вищий розряд, отже, і оплата труда. Такий підхід стимулює працівників до навчання, підвищення своєї професійної компетенції та прагнення до більш складних та відповідальних завдань.
«Держава сьогодні практично самоусунулася зі сфери регулювання процесів розподілу, не забезпечивши на макрорівні не тільки умов для заробляння доходів (у порівнянні з іншими способами їх одержання), але і гарантій простого відтворення робочої сили.
Соціальні стандарти в Україні використовуються на практиці переважно як інструменти фінансового управління, а не як соціальні орієнтири. Серед низки проблем, що нівелюють функцію прожиткового мінімуму як основоположного інструменту соціальної політики, доречно відзначити використання недосконалої та застарілої методології його визначення», - розповідає Наталія Шлахман.
Цікавий факт: За даними Мінфіну у 2000 році прожитковий мінімум становив приблизно 50 доларів США в перерахунку з національної валюти, а в 2024 він становить приблизно 70 доларів США, що з урахуванням інфляції саме долара за чверть сторіччя показує дивовижну негативну стабільність.
Підводячи підсумки необхідно сказати, що хоч мінімальна зарплата, безумовно, відіграє важливу роль у захисті найуразливіших категорій працівників, але вона не вирішує завдання мотивації та підвищення кваліфікації. Для того, щоб працівники прагнули професійного зростання, необхідна система, яка пов'язуватиме їхній дохід з рівнем кваліфікації.
Виходячи з реалій сьогодення, Єдина тарифна сітка, заснована на мінімальній зарплаті, може стати таким інструментом, який не лише забезпечить гідний рівень життя, а й стимулюватиме працівників до навчання та розвитку, створюючи систему заохочень для підвищення кваліфікації та трудових досягнень.
Для вирішення проблем пов’язаних із відродженням економіки потрібні комплексні підходи, які пропонують урядові науковці «Інституту ринку і економіко-екологічних досліджень» Національної академії наук України, ми будемо і надалі стежити за пропозиціями науковців.
