До Одеського апеляційного суду звернулася громадянка України, але мешканка тимчасово окупованої території Донецької області Людмила Володимирівна Міщенко. Літня жінка сподівається на захист своїх майнових прав. Зараз вона мешкає у смт Оленівка за адресою: вул. Переїзна, буд. 95, і є законною власницею квартири у житловому комплексі в Одесі на Фонтанській дорозі, буд. 77-А.
Історія справи бере початок ще у 2018 році. На Донбасі вже тліла війна, так сталося, що Людмила Володимирівна опинилася на окупованій території, хоча місце проживання не міняла. Під час виїзду на підконтрольну Україні територію, оформила довіреність на ім’я свого племінника Євгена Дзюбу та його цивільну дружину Зою Дзюбу, яка доречи, змінила фамілію і стала Дзюбою не вступаючи в брак. Довірлива жінка розраховувала, на порядність родичів, і що у разі необхідності, ці особи, перебуваючи в Одесі, зможуть не зволікаючи здійснити продаж її квартири — коли їй це буде потрібно та не інакше як за її прямою вказівкою.
У липні 2024 року, з огляду на небезпеку від по частіших обстрілів та загрозу втрати майна, жінка ухвалила рішення продати свою одеську нерухомість. Вона намагалася визвати свого племінника, однак він перебуває за межами України і не має змоги приїхати.
Тоді Міщенко звернулась до Зої Дзюби в у дівочості Сівак — другої довіреної особи. Проте та перестала виходити на зв’язок. А вже 30 липня 2024 року, після отримання витягу з Державного реєстру речових прав, Людмила Володимирівна дізналася, що її квартира вже продана і сталося це 8 липня того ж року. Власником значиться ТОВ «ТРІЗ», яке стало набувачем на підставі договору купівлі-продажу, укладеного приватним нотаріусом Савченко С.В.
«ТРИЗ» — це підставна фірма, директор та засновник якої Сивак Т.В. — мати Зої Дзюби. Що вже зовсім схоже на відверте шахрйство», — розповідає громадська активістка і волонтерка Лариса Шова, яка представляє БФ «Ліга справедливості», — «Шокуючим стало те, що продаж було здійснено Зоєю Дзюбою без жодного погодження з власницею. Ціну продажу з нею не узгоджували, коштів не передавали, і сам факт відчуження був повністю прихований».
«Упродовж липня-серпня 2024 року потерпіла Людмила Міщенко неодноразово намагалася зв’язатися з Зоєю Дзюбою, але безуспішно — телефонні дзвінки залишалися без відповіді, а сама особа зникла з країни та вирушила до Дубаю.
З огляду на наведені обставини, Людмила Міщенко подала позов до суду з метою визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації нового власника та повернення права власності на втрачену квартиру. Справу зараз розглядає вже Одеський апеляційний суд», - запевнює Лариса Шова.
«Справу ускладнює ще й той факт, що Зоя Дзюба прикривається своєю «адвокатською ліцензією» за номером 2511, виданою 11.03.2013 року. Фактично як адвокат вона не вела жодної справи, що свідчить про те, що це і є прикриття для шахрайських дій.
Ця ліцензія дає їй можливість прикривати свої шахрайські дії, а також вирішувати свої злочинні справи в колі служителів Феміди.
Завдяки своєму адвокатському статусу Зоя Дзюба користується недоторканністю, на приклад, місцева поліція та прокуратура не можуть провести будь-які слідчі дії проти неї, оскільки вони повинні бути узгоджені з обласним прокурором», - розповідає громадська активістка.
«Зоя Дзюба в 2012 році, тоді ще Зоя Сівак, вже застосувала свої шахрайські схеми і у 2012 році, на неї вже було заведено кримінальну справу, після чого вона змінила фамілію і отримала адвокатською ліцензією.
Таким чином, усі зібрані докази у кримінальному провадженні № 12024162480000997 вказують на умисні, сплановані та взаємопов’язані дії Дзюби З.А., спрямовані на незаконне заволодіння майном потерпілої Міщенко Л.В. в особливо великих розмірах Зоя Дзюба просто залишила пенсіонерку без житла!», - запевнює Лариса Шова.
Микола Леонідович Разовайкін, відомий представник Міжнародної організації захисту прав людини в Україні, парламентський кореспондент, акредитований у Верховній Раді України, учасник бойових дій. Так прокоментував те, що відбувається:
«Добре розумію, наскільки важливо втрутитися в ситуацію, яка майже повністю занапащена — за гроші, корупційним шляхом. Виправити її можна лише зсередини судового процесу. А за законом увійти в справу має право лише сторона, що потерпіла.
У даному кримінальному провадженні №947/…/24 потерпілою має бути визнана Людмила Володимирівна Міщенко. Проте зараз у Київському районному суді справу намагаються «замилити» — антиправовими методами на користь шахраїв — і все це від імені України. Щоб зупинити це злочинне замовлення, необхідно працювати поетапно: Стадія слідства, суд першої інстанції, апеляція, касація (якщо знадобиться - оскарження проміжних рішень та постанов).
Оскільки справа вже «проплачена» і замовлення очевидне, будьте впевнені - доведеться долати не один крутий поворот. Але відступати не можна. Потрібно боротись», - запевнює проавозахисник.
Цей випадок є кричущим прикладом того, як війна, окупація, тимчасове переміщення осіб і довірливі родинні стосунки можуть бути використані для цинічних і корисливих дій. Захист прав власників майна, які перебувають у складних життєвих обставинах, має стати пріоритетом для держави, правоохоронних органів та судової системи.
Ця історія — не просто приклад правової колізії. Це — історія про довіру, зраду та спробу захистити своє майно в умовах війни, окупації й загрози безкарного зловживання довіреністю. Суд має поставити крапку в цьому питанні — й повернути справедливість.
Публічне висвітлення таких справ — це не лише захист однієї людини, це боротьба за довіру до закону, справедливості та моралі в Україні під час війни.
