24 серпня 2025 року, у День Незалежності України, в Одеській кірсі Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України відбувся традиційний недільний концерт під символічною назвою «Музика України». Вечір подарував глядачам неповторну атмосферу духовності, мистецької піднесеності та національної єдності.
На сцені виступили відомі українські виконавці:
- Анна Богач (сопрано),
- Віталій Білий (баритон, заслужений артист України),
- Вероніка Струк (орган),
а також ведуча вечора – Ельвіра Паламарчук, яка майстерно пов’язувала музичні номери з історичними та культурними контекстами.
Музичний вечір відкрився сонатою Фа мажор Дмитра Бортнянського у виконанні Вероніки Струк. Органні переливи стали своєрідним прологом до духовного звучання концерту. Далі прозвучала арія «Benedictus» у виконанні Анни Богач – ніжна й урочиста, вона занурила слухачів у глибину сакральної музики.
Окремий блок був присвячений творчості Семена Гулака-Артемовського. Інтродукція до опери «Запорожець за Дунаєм» прозвучала в обробці для органу, після чого Віталій Білий виконав арію Султана,
а в дуеті з Анною Богач вони представили яскраву сцену Одарки та Карася.
Органне мистецтво знову постало в «Ноктюрні» Миколи Лисенка, який продовжила пісня Наталки з опери «Наталка-Полтавка» у ніжному виконанні Анни Богач.
Пісенна спадщина українських класиків пролунала у творах:
- Кос-Анатольського на слова Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (Віталій Білий),
- Юрія Янівського «Червона калина, чого в лузі гнешся» (Анна Богач).
Сучасний відтінок вечора надала органна композиція Ганни Куркової «Tylynka», де старовинний народний образ ожив у новому музичному вимірі.
Духовний пласт програми підкреслили пісні Ігоря Соневицького «Богородиця, діво, радуйся» та «Алілуя» у виконанні Анни Богач. Завершальним акордом став зворушливий дует «Ми підем, де трави похилі» Платона Майбороди на слова Андрія Малишка, який об’єднав голоси Анни Богач і Віталія Білого.
Зал кірхи був наповнений особливою енергетикою. Під величними склепіннями храму українська музика звучала не лише як мистецтво, а й як молитва, як духовна опора та символ сили народу. Концерт став нагадуванням про невичерпність української культури, її красу та життєдайну силу.
