Фотовиставка Олега Куцького  «Одеса та одеситы»  В галереї «#ARTODESSA» ГОРСАД, 8 листопада, 17.00. Олег Куцький EFIAP.

В наш дуже непростий та складний час, коли навкруги швидко змінюється світ та настає нова ера цивілізації, незмінними залишаються наші самі прості людські почуття та емоції, присвячені коханим людям, друзям, знайомим та незнайомим, своїй родині, своєму улюбленому місту, своїй Батьківщині. 

Тому зараз ми разом проведемо маленьку, емоційну подорож по чарівному та романтичному місту — по Одесі. Це знайомство з самим Містом, з його життям, з його душею та серцем — морем. Але Одеса — це не тільки море, не тільки архітектура та вулиці... Це набагато більше, це щось незвичайне, щось таке, що потрібно відчути своїм серцем, відчути своєю душею...

Немає ніде в світі такого приладу, який здатен виміряти любов. Але любов існувала, існує та буде існувати, незважаючи на те, що вчені мужі не можуть виміряти її та скласти відповідні таблиці та графіки...

Для кожного одесита любов до свого Міста з'являється відразу з народженням — вона передається з молоком матері, з першим ковтком морського повітря, з першим поглядом навкруги...

І залишається в серці назавжди.

Одесити (і в це свято вірять в Одесі!!!) це окремий народ, або окрема каста людей. І, по великому рахунку, мають право в це вірити і так стверджувати — адже саме зародження та розвиток міста на березі Чорного моря відбулось завдяки зусиллям авантюристів, шукачів пригод з усієї Європі та Азії, з царської Росії, з козаків-відчайдухів із Запоріжської січі, контрабандистів, піратів, шукачів кращої долі, вояків та купців різних національностей та різного віросповідання. Все це не заважало їм будувати нове Місто. Місто, де дух свободи був та високо цінувався всіма мешканцями. З плином часу всі авантюристи різних національностей та релігій переплавилися в величезному казані вільного Міста (порто-франко) та створили цю унікальну касту людей — одеситів. В Одесі навіть створилася своя мова — як поєднання багатьох мов, інтонаційна, з гумором не тільки в кожному реченні, а інколи - навіть в кожному слові. Різномовні слова поєдналися в Одесі в свою, окрему, всім одеситам  зрозумілу, мову рідного Міста. Але для всіх тих, хто не розуміє мову нашого Міста, письменник Валерій Смірнов написав та видав знаменитий чотирьохтомник “Большой полутолковий словарь одесського языка” - унікальне явище у всьому світі.  

І звісно, всі одесити закохані не тільки в море, але й в знамениті одеські двори, які створюють яскраву, незабутню атмосферу Одеси.

Одеський літнє подвір'я... Спека, запахи акацій, липи та жареної картоплі, радісне, щасливе дитинство, вічне кохання та чиїсь перші поцілунки в під’їзді, чиясь радість від нового велосипеда... Горе та свято, сварки на кухні та ночі, сповнені кохання. 

Моряки і музиканти, письменники та художники, адвокати і сантехніки, бізнесмени, рубальщики м’яса, “качки” та “ботани”, красуні та “сині панчохи”. В таких дворах народжуються та виходять в світ багато поколінь одеситів. А потім вони згадують старі одеські двори та своє дитинство в інших містах світу, в Києві та Хайфі, Мельбурні і Майамі, Оттаві та Лос-Анджелесі. І знову, повертаючись в рідне Місто, дихають запахом моря та квітучої липи, мимоволі стираючи підступну сльозу з обличчя... Ми закохані в свої одеські двори, які виростили нас і залишаються в наших серцях назавжди.

Ми можемо багато писати та говорити про наше Місто і про його жителів. Але краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

Краще один раз “зробити базар” на “Привозі”, а потім розповідати про це своїм гостям за вишуканою вечерею...

Краще один раз самому сфотографувати наше Місто, а потім показувати ці фотографії своїм дітям та пишатися, що ти колись побував в Одесі.