Наприкінці березня громади Петродолинського та Новоградківки відвідали поважні гості з Німеччини: Керуючий Єпископ Об'єднання Євангелічно-Лютеранських церков Німеччини Ральф Майстер та керівник Німецького національного комітету Всесвітньої Лютеранської Федерації Норберт Денеке. Вони ознайомились зі служінням сільських громад в соціальній сфері, відвідали дитячі центри в обох громадах та зустрілись з переселенцями з Херсонської області. 
Особливо важливою була зустріч з Ніною Кнутас, головою Євангелічно-Лютеранської громади села Зміївка Бериславського району, яке було 7,5 місяців під окупацією, зараз знаходиться на лінії вогню. Ніна лише на два тижні виїхали за межі села і наступного дня після зустрічі вирушила до рідної Зміївки.
Петродолинське, колишній Petersthal, зустріло гостей двоповерховою церковною будівлею, на другому поверсі якої розташовані кімнати для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб. На першому поверсі – зала для богослужінь та навчальні класи, які ніколи не пустують. Охайне подвір’я кірхи обладнано дитячім майданчиком і квітковими клумбами.
На початку зустрічі з членами лютеранської громади пастор Олександр Гросс звернувся к присутнім з проханням розповісти гостям із Німеччини про свої враження від пережитого під час військових дій та висловити свої побажання та зауваження.
Наше село знаходилось в окупації з 24 лютого 2022 року. Нас відрізали від світла, не давали виїхати до Херсона, і дуже великих труднощів було дістатися до Нової Каховки. Вже в березні 2022 року у нас в селі скінчились продукти. Ми ділились тим що є, підтримували один одного як могли.
Через місяць Бориславський хлібозавод наладив випуск хліба, але його привозили до нас один раз на тиждень з нормою півбуханки на людину. Іноді російські військові пошкоджували завод, а іноді відбирали хліб з машини, що їхала до нас. Через півтора місяці росіяни почали заходити в наші села, проводили обшуки, забирали цінні речи, шукали ветеранів АТО.
Українського мобільного зв’язку не було і ми були вимушені користуватися російським. В червні росіяни налагодили постачання продуктів і медикаментів для цивільних осіб, але була дуже висока для нас ціна. Дуже багато було в селах російських солдат які їздили на танках і на машинах і по огородах. Коли не було продуктів то виживали за рахунок корів, свого молока, яєць.
Зміївка - це єдине село з навколишніх, де не поставили російського старосту. П’ять разів мене змушували зареєструватися і працювати на окупантів, але я цього не робила. Росіяни мабуть знали, що вони будуть уходити то з жовтня місяця вони почали танками валити кам’яні стовбури.
11 листопада нас звільнили солдати ЗСУ, після чого нас почали обстрілювати росіяни з другого берега Дніпра. До війни у нас в селі було дві з половиною тисячі населення та вісімсот дітей, після початку російського бомбардування люди роз’їхались, то в селі залишилось біля чотирьохсот жителів і сімнадцять дітей», -розповіла Ніна Кнутас, керівник Євангелічно-лютеранської громади Зміївки.
«Яким чином навчаються діти зараз, чи мають змогу навчатися діти громади, які виїхали за кордон?», - запитав у присутніх Норберт Денеке.
«Діти які присутні зараз тут, а також ті які знаходяться за кордоном мають змогу навчатися в українській школі, така можливість була відсутня в Зміївці, коли там не було зв’язку», -відповіла дівчина старшокласниця.
Присутні подякували високим гостям із Німеччини за допомогу.
На закінчення зустрічі діти Зміївки, в знак шани и вдячності, подарували Ральфу Майстеру власноруч виробленого лялькового песика, який створений по образу легендарного собаки-сапера «Патрона».
Наступним пунктом перебування гостей із Німеччини був населений пункт Новоградківка, колишній Neuburg. Свою назву село отримало на честь баварського міста Neuburg, розташованого на річці Дунай. До речі, Євангелічно-Лютеранська громада Новоградівки налічує 221 років історії.
Перлиною села Новоградківка була будівля лютеранської церкви (кірхи), збудована відомим архітектором Християном Бьойтельшпахером (Christian Beutelspacher) у 1903-1904 роках. Освячення храму відбулося 10 жовтня 1904 року. Сам архітектор також є уродженцем Нойбурга, де народився у 1864 року. Випускник Дрезденського університету відомий також участю у будівництві Центрального поштамту в Одесі, Лютеранської кірхи у Луцьку у 1906 році, розбудовою лютеранського храму в Доброолександрівці у 1898 році, багатьох прибуткових будинків в Одесі та інших містах, а також у Німеччині.
У наступні роки будівля кірхи зазнала багаторазового пограбування. Хтось шукав у ньому металу для здачі на металобрухт, а хтось розбирав дерев'яні конструкції для опалення своїх будинків. Спроби громади врятувати будівлю не мали успіху. Однак, надія на відновлення історичної будівлі церкви все ще не втрачена», - розповідає пастор Олександр Гросс.
Гості із Німеччини відвідали багатостраждальний храм, оглянули його поїхали до Дитячого центру «Віфанія», біля якої побудована невеличка затишна капличка. В ній, як у великому храмі є свій орган. Спустившись до учбових класів гості побачили чисті й охайні приміщення обладнані сучасною технікою. На столах, за якими займалися діти були навчальні матеріали і дитячи іграшки. Так невимушено з елементами гри вихователі Центру досягають учбових результатів.
Зі свого боку Ральф Майстер розповів про труднощі з якими зіштовхуються подібні центри в Німеччині в питаннях соціалізації дітей новоприбулих біженців із країн Африки та країн Ближнього Сходу.
