Ідеологом реформи є заступник міністра освіти та науки Михайло Винницький – прибічник вільного ринку. У його кабінеті висить видозмінена версія картини Гранта Вуда "Американська готика". На ній зображені люди, які не чекають допомоги від держави, самостійно будуючи свій добробут, а дисертація Кембриджського університету присвячена "еволюції ринкової сфери".
Пояснюючи нагальність змін, він говорить про необхідність "дорослих, не завжди приємних, але потрібних рішень". У цих словах – весь мотив реформи. Після вступу до ЄС українська освіта доєднається до мережі європейських університетів. Якщо все залишити, як є, то ЗВО не зможуть конкурувати з останніми. Як зміни посилять міцні університети та ліквідують слабкі?
Як реформуватимуть вищу освіту
Процес переходу вищої освіти на "ринкові рейки" має дві складові: укрупнення університетів і новий підхід до фінансування, частиною чого є запровадження грантів на навчання. Восени 2023 року Міністерство освіти і науки (МОН) розробило два законопроєкти, які мають створити для цього підґрунтя.
Перший законопроєкт має дати МОН більше повноважень щодо реструктуризації університетів та ліквідації територіально відокремлених від них структурних підрозділів. Зараз право об'єднувати ЗВО у відомства є, але його реалізація потребує тривалих узгоджень, у тому числі з місцевими органами влади.
Документ ще не зареєстрований у Верховній Раді. Уже понад пів року він перебуває на етапі громадських обговорень.
Заступник міністра освіти та науки Михайло Винницький
Другий законопроєкт стосується фінансування здобуття вищої освіти. Уряд пропонує запровадити гранти на здобуття освіти, пільгові кредити, а також створити умови для конкуренції університетів за абітурієнтів. 20 березня парламент ухвалив його за основу і документ готується до другого читання.
Як об'єднуватимуть університети
Необхідність укрупнювати ЗВО в уряді пояснюють демографічною ситуацією. За останні 15 років кількість учнів стрімко знизилася: якщо у 2008 році з 11 класу здобувати вищу освіту йшли близько 630 тис абітурієнтів, то у 2023 році ця цифра впала до 360 тис. Стільки ж очікують і за підсумками випуску 2024 року.
Протягом наступних 15 років, кажуть у МОН, ситуація буде погіршуватися. "З 2030-2035 років може виникнути катастрофічна ситуація з демографією, коли на одного працівника буде надто багато непрацюючих. Щоб урятувати економіку, потрібна дуже висока додана вартість", – наголошує міністр освіти Оксен Лісовий.Зменшення кількості ЗВО також є завданням на шляху України до членства в ЄС. Єврокомісія прямо говорить про необхідність оптимізації: "Мережа освітніх закладів, у тому числі вищих навчальних закладів, потребує оптимізації, щоб відповідати демографічним змінам в Україні та підвищити якість освіти".
За словами Винницького, в Україні функціонує близько 170 державних ЗВО. МОН пропонує скоротити їх до 100. У міністерстві також наголошують, що середня кількість студентів в одному університеті замала – 6 178, а ціллю є 10 тис.
Як виглядатиме укрупнення університетів, невідомо. Рішення щодо обʼєднання, скорочення та реорганізації закладів вищої освіти ухвалює Кабінет міністрів. У МОН пояснюють: у кожному випадку застосовуватиметься унікальний підхід.
Під час зустрічі із Спілкою ректорів Винницький озвучив критерії, від яких буде залежати рішення щодо зміни кількості ЗВО. Якщо в місті мешкають до 100 тис людей, то в ньому працюватиме один ЗВО, 100-350 тис – не більше двох. Якщо населення перевищує 350 тис, то формуватиметься мережа різних закладів.
Під скорочення можуть потрапити релоковані з тимчасово окупованих територій ЗВО, каже ЕП президент Києво-Могилянської академії, ексміністр освіти та науки Сергій Квіт. За його словами, такі університети часто існують лише на папері, адже деякі міста, з яких їх релокували, можуть бути стерті з лиця землі.
"Ця мережа страшенно роздута і поповнюється закладами, яких немає. Нема сенсу туди приймати студентів, вони нічого не одержують", – наголошує Квіт.
З часу призначення Лісового міністром освіти та науки в березні 2023 року було кілька спроб обʼєднання ЗВО. Деякі були успішними, деякі – ні.
Негативним прикладом є спроба приєднати Таврійський національний університет до Києво-Могилянської академії. Це викликало спротив з боку адміністрації та студентів першого і вивело питання в "політичну площину". Віцепрем'єр-міністр з питань реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук вступилася за Таврійський університет. Наразі процес обʼєднання призупинений.
Запровадження грантів
Якщо невдовзі депутати проголосують за другий законопроєкт, то вступна кампанія 2024 року ознаменується нововведенням у вигляді грантів на навчання.
Гранти – це безповоротна виплата студенту повної або неповної частки коштів на здобуття освіти.
У МОН пояснюють, що раніше 40% студентів отримували повне покриття державою свого навчання в університетах. Після впровадження грантів повним або неповним фінансуванням покриють 70% абітурієнтів. Річ у тім, що в більшості випадків фінансування покриватиме лише частину витрат на навчання, а решту студент сплачуватиме самостійно або коштом пільгового кредиту.
Згідно із законопроєктом, у 2024 році гранти виплачуватимуть 60 тис студентів – половині від запланованої кількості вступників. Гранти розраховуватимуть на один навчальний рік у грошовому виразі, а не у відсотках від вартості навчання. Вони будуть "прикріплені" до інфляції. Розміри грантів визначатиме Кабмін.
Сума гранту залежатиме від конкурсного балу вступника та обраної спеціальності, а отже, буде унікальною. Нижче – її середні розміри.
Доля безкоштовної вищої освітиДо 2023 року повну оплату навчання державним коштом можна було отримати за так званим держзамовленням. "Навчання на бюджеті" є частиною радянської спадщини, коли держава готувала фахівців, які дійсно працювали на неї.
Державне замовлення в нинішніх реаліях – це безкоштовна вища освіта. У МОН натякають, що цей термін не відповідає суті, адже розрахувати потреби країни в студентах-філософах неможливо. Ніхто не знає, який є попит на цю професію, але певний відсоток таких вступників отримує державне фінансування.
Урядовий законопроєкт переосмислює поняття "навчання на бюджеті". Повну оплату за навчання від держави можна буде отримати лише за спеціальностями, потребу в яких можливо розрахувати. Мова йде про лікарів, вчителів, атомних енергетиків, залізничників. Повний перелік спеціальностей визначить уряд.
Також у студентів бюджетної форми навчання зʼявляться зобовʼязання перед державою. До першого читання законопроєкт передбачав, що особа, яка претендує на повну оплату навчання з бюджету, має підписати контракт про працевлаштування на узгодженому з державою місці. Там вона мала б пропрацювати мінімум половину від терміну свого навчання.
Однак ця норма викликала критику в парламентському комітеті з питань освіти і була змінена. "Ми наполягали, щоб це було перше гарантоване робоче місце, а не щось схоже на рабство", – пояснив ЕП голова комітету Сергій Бабак.
У версії документа до другого читання пропонується, щоб після проходження половини терміну навчання студент обирав між підписанням контракту на роботу з державою або переведенням на контрактну (платну) форму навчання.
У 2024 році за держзамовленням планують зарахувати 56 тис студентів. Якщо держава покриватиме тільки частину витрат на навчання, то інша частина лягає на плечі студента, як правило – на його батьків. У цьому випадку МОН також пропонує ринковий підхід: пільговий кредит або так зване співфінансування.
Зараз пільгові кредити на навчання можуть отримати окремі групи, наприклад, особи з інвалідністю, спричиненою війною. За законопроєктом, такі позики зможе отримати кожен студент контрактної форми навчання. Їх видаватимуть державні банки на термін до 15 років під 3% річних на основі поруки.
"Ідея співфінансування повʼязана з тим, щоб в освіті зʼявилося більше грошей, але за них доведеться конкурувати. Студенти матимуть більшу субʼєктність, зможуть обирати викладачів", – зазначає Винницький, маючи на увазі можливість студента обирати, у який ЗВО інвестувати свої гроші і кошти держбюджету.
Скільки це коштуватиме
Запропоновані зміни мали б зекономити державні кошти: менше університетів – менше витрат. Однак у МОН та профільному парламентському комітеті спростовують цей мотив. Винницький наголошує, що мета реформи полягає в збільшенні обʼєму фінансування вищої освіти з недержавних джерел.
"Україна витрачає на освіту 5,5-5,7% ВВП. У розвинених країнах, за версією Організації економічного співробітництва та розвитку, цей показник становить 3,7%. Ми витрачаємо на освіту більше за будь-яку європейську країну. З одного боку, це позитивно, з іншого – показує, що маємо маленький ВВП. Очевидно, що ці кошти використовуються не особливо ефективно", – наголошує чиновник.
За оцінками Єврокомісії, країни ЄС на освіту в середньому витрачають 5% ВВП.
На думку Винницького, збільшувати частку державного фінансування вищої освіти неможливо. Відповідно, стратегія реформи націлена на те, аби бюджет фінансував підготовку тих фахівців, які реально потрібні країні, а інші спеціальності фінансувалися грантами та коштами студентів.
Тим не менш, у фінансовому обґрунтуванні необхідності запровадження грантів не тільки не передбачена економія, а навпаки – прописане збільшення витрат з державного бюджету на оплату навчання студентів у наступні три роки: у 2025-му – 11,6 млрд грн, у 2026-му – 21,98 млрд грн, у 2027-му – 33,8 млрд грн.
Збільшення фінансування пояснюють зростанням кількості студентів, які отримуватимуть гранти. У 2024 році МОН планує витратити на фінансування грантів та бюджетне навчання 2,69 млрд грн.
"У 2024 році додаткових фінансових ресурсів не потрібно, оскільки все буде відбуватися в межах затвердженого державного бюджету. Зараз гроші потрібні, наприклад, на технічне вдосконалення електронного кабінету вступника. Для цього є ресурси завдяки скороченню кількості спеціальностей, на які буде державне замовлення, тому вивільняться кошти на гранти", – зазначив Бабак.
Терміни запровадження реформи
Підготовлений до другого читання законопроєкт передбачає, що зміни щодо запровадження грантів та забезпечення обовʼязкового працевлаштування підготують до липня 2024 року. Отже, у разі ухвалення документа, шанси чого доволі високі, ця вступна кампанія проходитиме за новими правилами.
"Мало б сенс запустити систему державних грантів, дати їй рік попрацювати, а потім запровадити всі інші ідеї. Тоді можна було б упевнитися, що метою реформи не є економія коштів", – говорить член освітнього комітету парламенту Ростислав Павленко, на думку якого реформа відбувається занадто швидко.
Коли має завершитися укрупнення університетів – невідомо. Як випливає зі слів представників МОН, це буде нескоро. Укрупнення закладів відбувається мінімум з 2016 року. Наприклад, за часів міністра Квіта скоротили близько 100 ЗВО.
Ректор одного з університетів Києва не під запис говорить, що на час вступної кампанії процес скорочення закладів вищої освіти, швидше за все, призупинять.
