«СЛОВО» знайомить своїх читачів зі статтею, Михайла Поживанова, відомого політика, громадського діяча, депутата Верховної Ради чотирьох скликань, що вийшла на «Лівому березі».
В останню неділю жовтня цього року в Україні мали б відбутися місцеві вибори. Їх проведенню завадила війна, каже центральна влада. Чи дійсно їх не можна проводити, доки діє воєнний стан – питання дискусійне. Зрештою, умовно тилові міста України – і Київ, передусім живуть так, ніби ніякої війни немає. Відкриті допізна ресторани, розважальні заходи, різного роду фестивалі – проводити їх ситуація з безпекою дозволяє.
А от провести вибори – в жодному разі. Цікаві подвійні стандарти діють у нас вже котрий рік. Хоча дехто твердить, що усунення Труханова з посади мера якраз і свідчить про підготовку ОП до виборів. Тільки цього разу – президентських.
Так це чи не так – не знаю. Тобто не знаю того, як скоро закінчиться війна, буде скасовано воєнний стан і громадяни рушать на виборчі дільниці. Можливо, у тих високих колах, де обертаються президенти України та США, і куди не допущені ми з вами, справді більше знають про терміни завершення війни. Хтозна. От дадуть нам «Томагавки», і свято волевиявлення наблизиться як ніколи. І саме тоді, офісу Зеленського знадобляться такі міські мери, які «не відсвічують» і не створюють йому проблем.
І все-таки через не проведення місцевих виборів вже цього року невимовно прикро. Бо негідні мери могли б піти у відставку. Якби цього захотіла громада і не стала би пролонговувати їхнє перебування на посаді. Але оскільки громада позбавлена можливості висловитися з цього приводу, невдячну роботу з «відстрілу» мерів доводиться виконувати президенту.
Чому саме зараз?
Через незадовільний захист об’єктів енергетичної сфери президент пригрозив оргвисновками своїм ставленикам – головам обладміністрацій, але під ударом опинився Геннадій Труханов. Міський голова – не керівник ОВА, його за погані показники роботи та «втрату довіри» указом президента не звільниш. Тому спосіб відсторонення одеського мера був обраний специфічний: 14 жовтня стало відомо про появу президентського указу про припинення українського громадянства Труханова через наявність у нього російського паспорта.
Зеленський заявив, що голова СБУ Василь Малюк на зустрічі у вівторок підтвердив «наявність російського громадянства в деяких осіб», а згодом з’явився і доленосний для Труханова указ. У той же день у вечірньому зверненні президент пояснив, як буде вирішена проблема «міста без мера»: в Одесі створюється міська військова адміністрація, її керівника буде призначено найближчим часом.
«Одеса заслуговує на більший захист і більшу підтримку. Це можна зробити у форматі військової адміністрації – занадто багато безпекових питань в Одесі занадто довго залишалися без належної відповіді. Всі ефективні рішення будуть ухвалені», – пообіцяв голова держави.
У мене також, до речі, виникає багато питань. І до президента країни, який скористався своїм правом позбавити особу громадянства, і до спецслужб. Адже СБУ стверджує, що російський закордонний паспорт був виданий на імʼя Труханова у грудні 2015 року. «Що стосується внутрішнього паспорта РФ, то, за наявною інформацією, у 2017 році представники Труханова звернулися із заявою до російських уповноважених органів і у підсумку суд у Московській області скасував чинність його внутрішнього паспорта», – кажуть в СБУ.
«Але у додаткових поясненнях (суд) повідомив, що скасування чи відмова особи від такого документу «не влечет лишение гражданства Российской Федерации, приобретенного лицом на законном основании», – додають в СБУ. – Таким чином, Геннадій Труханов досі залишається громадянином країни-агресора. Він також має ідентифікаційний код, який відображається у базі даних «федеральної податкової служби РФ».
Ок, але як давно СБУ знає про всі ці прикрі для Труханова обставини? З 2015 року? З 2017-го? Чи там дізналися про наявність російського паспорту напередодні 14 жовтня, коли Малюк робив свою доповідь Зеленському?
І чому наша спецслужба посилається на норми російського права і рішення російського суду, який продовжує вважати особу російським громадянином навіть після відмови такої особи від громадянства? Як в такому разі позбутися російського громадянства, якщо заяви від особи недостатньо?
Окрім того, журналіст-розслідувач Христо Грозєв вважає, що російський паспорт міського голови Одеси Геннадія Труханова є підробкою і нібито був використаний Росією для дискредитації мера. Паспорт із номером, який показала СБУ, дійсно був виданий, але іншій людині – росіянці на ім'я Тетяна, яка досі подорожує, використовуючи паспорт із цим номером. Також ім'я мера неправильно транслітерували англійською (з одним n), зазначає Грозєв.
Отож, фальшивка це чи ні? І навіть якщо не фальшивка, то чому про паспорт Труханова спецслужба заговорила тільки зараз?
За які гріхи?
Оскільки зволікання було настільки довгим (від 2015-го минуло десять років), є очевидним, що справа тут не в паспорті. Тоді в чому? У пам’ятникові Пушкіну? У кримінальних справах, порушених проти Труханова? У його «регіональному минулому»? У тому, що свідома громадськість раптом почала вимагати його усунення?
У 2020 році Труханов не пішов на союз з тодішнім ОПЗЖ і переміг їхнього кандидата на мерських виборах. До слова: партія «Слуга народу» отримала більш ніж скромний результат на виборах як міського голови Одеси, так і складу міської ради. В міськраді у лідерах опинилася партія Труханова «Довіряй ділам» – якщо хтось про це забув… З тих пір одеський мер демонстрував лояльність Києву і не вступав у коаліції, котрі поставили б цю лояльність під сумнів.
Можливо, свою роль тут відіграли згадані вище кримінальні справи? До речі, про них. Чому ці справи не доведені до суду? Свого часу навіть НАБУ намагається розслідувати його діяльність. Але ситуація виглядає так, що коли за законом його не змогли притягнути до відповідальності, вирішили просто позбавити громадянства. А відтак і викинути з мерського крісла.
І це досить нехороший прецедент, який, між іншим дуже нагадує методи тієї країни, чий паспорт буцімто знайдено у Труханова.
А тепер кілька слів про петицію. Зауважу, що після 2019 року, коли президентом став Володимир Зеленський, кількість указів про позбавлення громадянства зменшилася, при цьому вони стосувалися відверто одіозних осіб. Серед позбавлених громадянства – колишні депутати ОПЗЖ Тарас Козак, Ренат Кузьмін і Віктор Медведчук, а також Андрій Деркач.
У 2021 році громадянства позбавили одеських бізнесменів Вадима Альперіна, Араїка Амірханяна та Олександра Єрімічука, щодо яких РНБО запровадила санкції як проти контрабандистів. Також паспорти було анульовано народним депутатам Вадиму Рабіновичу й Ігорю Васильковському, а також бізнесменам Ігорю Коломойському й Геннадію Корбану.
У 2022–2025 роках укази президента стосувалися переважно представників духовенства УПЦ (МП). Зокрема, громадянства позбавили митрополитів Онуфрія, Йонафана, Мелетія, Іосифа, а також інших церковних діячів, пов’язаних із Московським патріархатом. Тепер до цього списку приєднався і міський голова Одеси, і однією з мотивацій позбавлення його громадянства вказано і реакцію президента на зареєстровану петицію.
Ця петиція менше ніж за добу набрала понад 25 тисяч підписів. Дивовижа, та й годі. Бо, по-перше, під подібними петиціями, адресованими президенту, буває досить складно поставити свій підпис. А по-друге, усі попередні спроби були відверто провальними: вони набирали кілька десятків голосів. Але аж ніяк не десятки тисяч.
Кому це вигідно?
На початку повномасштабного вторгнення місцева влада і тероборона зробила все можливе, аби зупинити ворога. Це стосується Сумської, Чернігівської, Київської областей. За ці зусилля першому «прилетіло» меру Чернігова Владиславу Атрошенку: його суд відсторонив від посади, визнавши винним у корупції.
А, може, вся справа в тому, що в місті його популярність значно зросла, і це стало декого дратувати? Мені розповідали, що новий генеральний прокурор України розпочав свою діяльність з попередження: тепер приготуватися мають Кличко, Філатов та Труханов. Себто Київ, Дніпро, Одеса.
Труханова вже «нема», хоча останнє слово у питанні, хто тепер керуватиме містом, залишається за міською радою. Чи варто до відсторонення приготуватися Кличку? Ніколи не був симпатиком чинного столичного мера, і навіть не міг уявити, що колись захищатиму його від гіршого сценарію, пов’язаного з його посадою. Сценарію, що носить назву «узурпація»…
Адже нині Банкова поступово прибирає до рук місцеве самоврядування там, де має змогу чи необхідність це зробити. У 2023 у Труханова в його вотчині з’явився сильний візаві – голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер.
Спектр протиріч між цими гравцями був доволі широким: від топонімів та зносу пам’ятника Пушкіну до нецільового використання коштів міського бюджету. Амбіції Кіпера сягають далеко за межі його нинішніх повноважень – протягом певного часу йому навіть пророкували крісло генпрокурора, але, лишившись на Одещині, Кіпер вирішив витискати все можливе в регіоні, який йому довірено.
А тепер не лише в області, але й в Одесі буде створена міська військова адміністрація, яка буде керуватиме містом разом з міськрадою. Голову МВА, що перебере у виборчого органу насамперед бюджетні повноваження, призначить безпосередньо президент. Власне, призначення вже відбулося – керувати Одесою Зеленський делегував голову Дніпропетровської ОДА Сергія Лисака, за чутками – кума Василя Малюка.
Та чи спрацюються Лисак і міськрада? Власне, міська військова адміністрація може взагалі усунути міськраду від прийняття будь-яких рішень. Але надати такі повноваження МВА може лише Верховна Рада окремою ухвалою. Поки що про це не йдеться.
Міська рада Одеси залишається дієздатною й надалі виконуватиме усі свої господарські функції. Власне, так само, як і міська рада Києва. А військова адміністрація «працюватиме» при них такою собі ширмою чи декором – зі значно потужнішими важелями впливу, але й очевидним небажанням робити щось конкретне для міста.
Що ж стосується Труханова, то він заявляє про намір відстоювати справедливість у суді. Теоретично це можливо, але, скажімо, до Європейського суду з прав людини він зможе звернутися не раніше, аніж випробує усі способи добитися правосуддя на Батьківщині. Тобто поки українські суди не відмовлять йому у задоволенні позову, він не зможе піти до ЄСПЛ. А суди, певна річ, будуть зволікати з ухваленням рішень – аж доки громадяни взагалі не забудуть про те, хто такий Труханов…
Бо й момент його усунення обрано напрочуд вдало: акцій протесту на підтримку міського голови очікувати не доводиться – потенційні протестувальники миттю опиняться в полі зору ТЦК, а відтак на вулиці Одеси ніхто не вийде.
Наостанок додам, що пропагований принцип не говорити погано про президента, доки триває війна, мав би поширюватися і на інших обраних представників влади. Адже всі ми перебуваємо в одному човні, чи не так? Правда, коли в цей човен залазить СБУ з її кумами, він сильно ризикує піти на дно, бо тут треба обирати щось одне – або пасажири з білетами, або ті, хто хоче зайняти їхні місця.
Поки що останні беруть гору, виштовхуючи за борт неугодних.
