Малює ногами: на Одещині художниця з ДЦП продає свої картини та допомагає українським військовим.
Юрій Работін: Мені дуже приємно привітати в офісі Спілки журналістів моїх тепер уже постійних друзів і ми будемо творити сумісний проект, щоб дійсно підтримати обдарованих дітей. Вони дуже потребують на увагу тим паче у період війни. Доречи вони і самі допомагають збройним силам. Сьогоднішня тема нашої зустрічі буде про Бабійєнко Лілію художницю, яка малює ногами.
Сьогодні у нас в гостях Юрій Бесараб професійний моряк з Херсона, волонтер. Дар’я Козланюк випускниця нашого Університету внутрішніх справ, теж волонтерка.
Володимир Гнатенко теж професійний моряк, засновник Клубу юних нобілістів, вони розробляють дуже новітні технології. Володимир збирався з ними і вони вже роблять заявку на майбутнє. Ми зібралися сьогодні тому, що найближчим часом пройде виставка робіт Лілі Бабієнко у Софії Київській, запрошую всіх бажаючих поринути в чудовий мир образотворчого мистецтва.
і45-річна художниця Лілія Бабієнко малює ногами: в дитинстві їй діагностували ДЦП. Руки жінки майже не функціонують, більшість дій вона виконує ступнями, в тому числі малює, в’яже, вишиває бісером. Все що вона заробляє творчістю вона віддає на підтримку армії.
Юрій Бесараб: Якщо з нею поспілкуватися, то ти бачиш, що це дуже енергійна людина і картини її такі ж енергійні, як вона сама. У Лілії велика енергія духу, енергія незламності і то що вона бажає на перед усе - це підтримати військових. Вона являється таким мотиватором, що не потрібно здаватися і це є прикладом для тих військових що втратили кінцівки на війні. Лілія не здалася не здається і випромінює у світ свою енергію!
Да тут в Одесі відбувалася виставка її картин передається картинами малюючи картини виставка булав єпархії на пустелю в нас була ідея зробити виставку в Києві в соборі Софії Київської Я запрошую всіх прийти подивитися.
Дар’я Козланюк: Я Хочу додати що будь-яка розмова, будь-яка зустріч з Лілією це є такий посил мотивації на дії. Тут багато сидить волонтерів і вони як ніхто знають як війна виснажує, але зустрічі Лілією, з її мистецтвом укріплюють нас в думці що ми не повинні здаватися йти і робити свою справу. Крім того треба зазначити, що сім'я Лілі дуже віруюча, яка є підтримкою для неї у житті. Вони несуть духовної посил всьому суспільству. Лілія веде сторінки в соціальних мережах і відповідає кожному. Тому ви можете зайти туди і поспілкуватися з нею особисто.
Юрій Работін: Володимир представляєш тут клуб юних нобілістів, який створений тобою, в ньому в ньому теж багато дітей різного віку. Ми запланували поїздку з тобою до Лілії щоб це була не тільки творча поїздка, а поїздка з допомогою. Скажи декілька слів від себе буд ласка.
Володимир Гнатенко: Я хотів би нагадати проте як у цій студії була зустріч темою якої була реабілітація військових, які дістали різноманітні травми як фізичні такі і психічні травми. Оцей приклад можна вважати як реабілітацію через творчість, через мистецтво. Я би на це роздивився дещо ширше. Ви зовсім справедливо відмітили що від цих картин де могутня енергетика.
Для мене дуже важливо чи випромінює енергію картина. Для мене вторинним є ім'я художника, школа яку він представляє, для мене важливо випромінює картина тепло чи ні. І ось у мене така пропозиція: я вважаю що Лілію разом з її картинами необхідно возити центрами реабілітації показувати на живому прикладі що не можна опускати в руки не в якому разі. Впевнений що це був би дуже важливий проект.
Юрій Работін: Я знаю що ви везете з собою до Києву близько 50 робот. Ось перед нами лежить газета Всеукраїнського форуму «Українська мова - мова єднання» «Золотослів». Тут обов’язково з’являться вичерпні матеріали про виставку в Києві в соборі Софії Київської.
