У Міністерстві агрополітики оприлюднили останні дані вражаючих втрат сільського господарства від війни — $80 мільярдів. Сума збитків взята з доповіді Світового банку про втрати та потреби аграрного сектору, що виникли внаслідок війни проти України. У цій цифрі враховані не тільки прямі, але й непрямі втрати: порушення логістики, рекультивація, розмінування або втрата земель, подорожчання добрив і пального.
На фоні масових скорочень програм підтримки з боку США та деяких інших країни, у Міністерстві агрополітики бадьоро заявляють, що не втрачають оптимізму та разом з міжнародними партнерами працюють над новими різними програмами підтримки аграріїв.
За оцінкою Світового банку, для відновлення України необхідно $524 млрд. Серед пріоритетів — відновлення житла, енергетики та критичної інфраструктури. Окремий напрямок — аграрний. І сума в $ 80 млрд — це майже 20% від усіх необхідних витрат на відновлення. За розрахунками Світового банку, прямі втрати в агросекторі склали $11,2 млрд, а решта суми з 80 млрд — це додаткові проблеми. Виходячи з останніх геополітичних змін, живі гроші можуть отримати небагато щасливців.
Довічне питання: що і як робити?
Редакція «СЛОВО» звернулася за експертною думкою до Заступника директора з наукової роботи Державної установи «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України», професора Олександра Лайка.
Треба зазначити, що Олександр Іванович на початку нашої розмови зауважив, що якщо кошти і будуть знайдені, то самі по собі вони нічого не вирішують. Потрібні насамперед технології самого широкого спектру та вміння їх використовувати. Оскільки, наприклад, у Європейському союзі політика регіонального розвитку, яка спрямована на забезпечення «загального гармонійного розвитку» держав-членів та регіонів, базується саме на збалансованому використанні різноманітних технологій, в тому числі і соціальних. Звісно, таким чином вона стала основною інвестиційною політикою ЄС.
Тобто розбудова економіки йде знизу. Така економічна політика активно реалізується протягом останніх десятирічь. Витрати Європейських структурних фондів розглядаються як інвестиції в модернізацію територіально-господарських систем, що призводить до залучення приватних інвестицій, покращення якості життя населення і сприяє соціальній консолідації.
«У рамках політики згуртованості Європейський Союз планує витратити більше 392 мільярдів євро до 2027 року. Пріоритетним напрямом є стратегічне планування розвитку населених пунктів, що дозволяє передбачити оптимальне розміщення підприємств, інфраструктури та інших елементів у територіальних громадах. Проте в Україні для ефективної реалізації цих завдань громади часто не мають необхідних можливостей, вмінь, компетентностей, тому мають активно залучатись ресурси міжнародних фондів, здійснюється консультаційне супроводження з наукових, освітніх установ, громадських організацій. Зокрема активно допомагають громадам Інститути Національної академії наук України, які мають великий досвід у розробці стратегічних та програмних документів.
Одним із важливих аспектів регіонального розвитку є залучення інвестицій, створення нових робочих місць і стратегування просторово-секторального розвитку. Для цього необхідно підтримувати належний науково-методичний супровід. Ефективність такого підходу доводить позитивний досвід Одеської області, зокрема Визирської сільської територіальної громади, яка увійшла до десятки найбагатших сільських громад в Україні.», - підкреслив Олександр Лайко
Інструменти співробітництва та міжмуніципальна кооперація
Для реалізації ефективної регіональної політики, на думку вченого, важливою складовою є співробітництво територіальних громад. Закон України «Про співробітництво територіальних громад», який вступив в силу з 2014 року, визначає форми та методи співпраці, що дозволяють зміцнити спільний економічний потенціал громад. Однак, дослідження показують, що цей процес розвивається недостатньо активно, і лише 44,6% громад взяли участь у міжмуніципальному співробітництві до 2024 року.
Значна частина співробітництва зосереджена на соціальній та адміністративній сферах, тоді як економічне співробітництво розвивається значно повільніше. Згідно з даними реєстру договорів про співробітництво, лише близько 15% договорів стосуються розвитку реального сектору економіки. Причиною цього є відсутність достатнього стимулювання економічного співробітництва та недосконалість законодавчої бази, яка повинна сприяти розвитку економічних ініціатив на рівні територіальних громад.
Цифровізація та перспективи розвитку економічного співробітництва та залучення інвестицій
«Один із шляхів стимулювання економічного співробітництва – це застосування механізму заліку інвестиційних договорів між територіальними громадами, що дозволить зменшити реверсну дотацію, яку сплачують податкоспроможні громади в державний бюджет. Це дозволить забезпечити ефективну реалізацію державної політики регіонального розвитку і стимулювати залучення інвестицій у менш розвинені громади.
Важливим інструментом є вдосконалення електронних платформ для супроводження договорів співробітництва, що забезпечить ефективну комунікацію та полегшить доступ до міжнародного фінансування для спільних проєктів. Водночас необхідно сприяти розвитку практики використання угод щодо міжрегіонального та регіонального розвитку, а також програм подолання депресивності територій», - вважає Олександр Лайко.
***
Регіональний економічний розвиток в Україні має базуватись на стратегії співробітництва між громадами, що дозволить знизити економічні диспропорції та створити сприятливі умови для залучення інвестицій. У цьому контексті необхідно забезпечити належну координацію дій органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, зокрема через активізацію діяльності Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку та удосконалення законодавчої бази, що сприятиме розвитку економічної спроможності територіальних громад.
