Попри війну, холод і постійні обстріли, українське суспільство не зупинилося. Воно працює, допомагає армії, створює культуру і водночас ставить дедалі жорсткіші запитання до влади. Про це — у розмові Юрія Работіна з Михайлом Поживановим, меценатом, громадським та державним діячем.
Життя у холоді як нова реальність
Сьогоднішня зима стала для багатьох українців випробуванням не лише психологічним, а й фізичним. У багатьох містах відсутнє стабільне тепло, вода та електропостачання. У квартирах температура ледь сягає 11–14 градусів, батареї замерзають, а люди змушені шукати тепло не вдома, а на роботі.
«Люди залишаються в офісах не тому, що хочуть працювати більше, а тому що вдома ще холодніше. Це абсурдна, але реальна картина воєнного часу», — зазначає Поживанов.
Він підкреслює: ці умови показують не лише витривалість українців, а й хронічні проблеми системного управління.
Солідарність як відповідь на кризу
В умовах, коли держава не завжди встигає реагувати, на перший план виходить людська взаємодопомога. Поживанов наводить особистий приклад — історію друга, який отримав травму, послизнувшись на кризі, і фактично залишився сам у холодній квартирі.
«Я просто забрав його до себе. Бо в таких умовах ти або допомагаєш, або зраджуєш людяність», — каже Михайло Поживанов.
Культура не зникає навіть під час війни
Попри обстріли, відключення світла і холод, культурне життя в Україні не завмерло. У Києві проходять виставки, працюють галереї, збираються повні зали.
«На різдвяній виставці люди стояли в пальтах, працювали генератори, але зали були заповнені. Це і є відповідь на питання, чи жива культура», — наголошує співрозмовник.
Окрему увагу він приділяє підтримці регіональних митців, зокрема художників із прифронтових територій.
Грецька спадщина Приазов’я і боротьба за пам’ять
Одна з важливих частин діяльності Михайла Поживанова — підтримка грецької громади України, особливо вихідців з Маріуполя та Приазов’я.
«Ми маємо зберегти культуру греків Приазов’я не як фольклор, а як частину української ідентичності», — переконаний він.
Наразі готується до видання книга казок греків Приазов’я, яку планують презентувати до Дня незалежності Греції 25 березня.
Євген Марчук і втрачений шанс для держави
З особливою повагою Поживанов згадує Євгена Марчука — державного діяча, якого вважає прикладом принципової та відповідальної політики.
«Марчук ніколи не торгував принципами. Він мислив категоріями держави, а не рейтингів», — підкреслює він.
На думку Поживанова, якби Україна пішла шляхом, який пропонував Марчук, багато нинішніх трагедій можна було б уникнути — від Криму до війни з Росією.
Корупція як внутрішній фронт
Окремий блок розмови — критика олігархічної системи та імітації парламентської демократії.
«Коли голоси в парламенті купуються, а коаліції створюються за гроші, це не демократія — це фікція», — заявляє Михайло Поживанов.
Поживанов вважає, що країні потрібна не косметична реформа, а повне перезавантаження влади.
Енергетика: мільярди без стратегії
Питання енергетичної безпеки стало болючим символом управлінських провалів.
«Мільярди були витрачені, але система виявилася неготовою. Бо не було стратегічного мислення», — говорить Михайло Поживанов.
Він також звертає увагу на соціальну несправедливість тарифної політики, коли прості громадяни платять більше, ніж окремі привілейовані сектори.
Війна і особиста правда
Тема війни для нього — не абстрактна. Його син служить у десантно-штурмових військах.
«Коли твій син на фронті, ти інакше дивишся на кожне рішення Генштабу», — зізнається Михайло Поживанов.
Він обережно, але чесно говорить про проблеми ротації, підготовки та збереження людського ресурсу.
Мова, культура і майбутнє
На завершення розмови Михайло Поживанов повертається до теми української мови та культури як фундаменту держави.
«Українська мова — це не питання естетики. Це питання нашого виживання», — стверджує Михайло Олександрович.
Попри всі втрати, співрозмовник Юрія Работіна залишається оптимістом.
«Народ, який у холоді й війні продовжує творити, неможливо перемогти», — наголошує Михайло Поживанов.
