В Одесі відбулася чергова дискусія навколо пам’ятника Лесі Українці — проєкту, який уже обійшовся міському бюджету більш ніж у 300 тисяч гривень і досі викликає суперечки щодо художньої цінності та можливого плагіату.
1. Контекст і привід для обговорення
Зустріч відбулася в межах підготовки до 155-ї річниці з дня народження поетеси. Формально — це була платформа для обговорення майбутнього громадського простору довкола пам’ятника. Фактично — продовження дискусії про сам проєкт і прозорість конкурсу.
Після поетичних читань до розмови через Zoom долучили авторів конкурсних робіт, зокрема переможця — скульптора Микола Білик.
Втім, уже на початку було помітно: інтерес до теми зменшується. Присутніх було менше, ніж під час попереднього обговорення. Частина запрошених — зокрема Наталя Делiєва та Олена Балаба — не долучилися. Складається враження, що суспільний інтерес до пам’ятника починає згасати ще до його встановлення.
2. Головний конфлікт — питання плагіату
Одна з ключових претензій стосується схожості переможного проєкту з пам’ятником радянської скульпторки Галина Кальченко. Критики зазначають, що повторюється поза фігури, а зміни торкнулися лише деталей, зокрема шарфа.
Сам Білик назвав зауваження безпідставними та заявив, що проєкт можна доопрацювати.
Організатори наголосили:
- експертизу на плагіат можна замовити;
- її вартість становить близько 200 тисяч гривень;
- на проведення самого конкурсу вже витрачено понад 300 тисяч.
Парадокс ситуації
Фактично виникає абсурдна дилема:
дешевше встановити пам’ятник із підозрою на плагіат, ніж витратити ще 200 тисяч гривень на експертизу, яка все одно матиме оціночний характер.
Адже навіть експертний висновок не гарантує остаточного юридичного вироку, але потребує значних бюджетних коштів. На тлі вже витрачених 300 тисяч це лише підсилює скепсис частини громади.
3. Питання прозорості
Раніше лунали запитання до департаменту архітектури: обіцяли оприлюднити всі конкурсні роботи до визначення переможця, однак цього не сталося.
Частина містян висловлює обурення через недостатню відкритість процесу. Питання довіри до конкурсу залишається відкритим.
4. Зміщення акцентів: від скульптури до простору
Організатори — депутатка міської ради Ольга Квасницкая та модератор зустрічі Сергей Савченко — запропонували зосередитися на створенні сучасного громадського простору:
- зменшити постамент;
- зробити скульптуру ближчою до людей;
- залучити архітекторів та урбаністів;
- створити інтерактивну й привабливу локацію.
Білик підтвердив готовність внести зміни до проєкту.
Таким чином, дискусія поступово зміщується з питання унікальності скульптури до теми благоустрою території.
5. Додаткові питання
Окремо обговорювали майнові аспекти та можливу необхідність аудиту. Організатори підкреслили важливість прозорості та залучення громади до подальшої роботи.
6. Підсумковий настрій
Модератори закликали об’єднатися задля створення сучасного культурного простору та рухатися вперед.
Втім, залишаються факти:
- понад 300 тисяч гривень уже витрачено;
- потенційна експертиза коштує ще 200 тисяч;
- інтерес до проєкту зменшується;
- питання плагіату та прозорості остаточно не зняті.
І головне запитання зависає в повітрі:
чи не втратить місто інтерес до пам’ятника раніше, ніж він з’явиться в міському просторі?
