У малому залі Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової пройшов другий день щорічної конференції педагогічного складу. Атмосфера була зосередженою й водночас натхненною — викладачі виступали з ґрунтовними науковими доповідями, ділилися результатами досліджень, новими ідеями й педагогічними підходами. Як і першого дня, конференцію модерувала професорка Олена Миколаївна Маркова, задаючи високий академічний тон зустрічі.
Чеський квартет в Одесі: музична спадщина, що живе
Першою виступила професорка Ельвіра Романівна Дагілайська, яка присвятила свою доповідь темі «Чеський квартет в Одесі: музична спадщина, що живе». Її виступ став справжньою подорожжю у музичне минуле міста.
Дослідниця розповіла про становлення та діяльність чеського квартету, заснованого професором Одеської консерваторії Франом Яковичем Ступкою — учнем легендарного педагога Оттакара Шевчика. До складу ансамблю входили також Ярослав Коціан (друга скрипка), Йосиф Перман (альт) та Владислав Зеленко (віолончель).
«Для мене це данина пам’яті тим музикантам, які виступали в нашому місті. Вони залишили глибокий слід в історії одеської музичної школи», — зазначила Ельвіра Романівна.
Квартет виконував твори не лише класиків, але й чеських композиторів — Дворжака, Сметани, Фібіха. Про їхні виступи регулярно писала преса — «Одеські новини», «Новоросійський телеграф» та інші видання.
Професорка поділилася унікальними матеріалами зі свого архіву: листами, афішами, програмами концертів і рецензіями, що збереглися від часів її спілкування зі Ступкою. Вона також відвідала його батьківщину в Чехії, де у школі, що носить його ім’я, розповідала про зв’язок великого музиканта з Одесою.
Забутий композитор Роберт Фукс — «Серенаден-Фукс» із Відня
Наступним слово взяв викладач кафедри камерного ансамблю Іван Іванович Кацюба, який представив коротку, але змістовну доповідь про творчість австрійського композитора Роберта Фукса (1847–1927).
«Людство має дивну звичку — забувати, а потім знову відкривати для себе імена митців, які творили прекрасне», — сказав Іван Іванович, відкриваючи свій виступ.
Особливу популярність композитору принесли саме серенади — настільки, що сучасники жартома називали його «Серенаден-Фукс». У 1881 році він став лауреатом Бетховенського конкурсу, де журі на чолі з Йоганнесом Брамсом віддало йому перевагу навіть перед молодим Малером. Сам Брамс писав:
«Фукс — чудовий музикант. Усе так майстерно й чарівно, що завжди приємно слухати».
Під час доповіді Іван Кацюба виконав одну з сонат Фукса та «Сім фантастичних п’єс» для скрипки, альта й фортепіано, підкресливши їхню витончену красу:
«Ми відкриваємо для себе Фукса наново — і це відкриття варте уваги».
Арман де Рішельє та абат Домінік Ніколя — витоки одеської освіти і культури
Однією з найзмістовніших доповідей стала доповідьдоктора філософії Г. Волкової про герцога Армана-Еммануеля де Рішельє та абата Шарля Домініка Ніколя — постатей, без яких важко уявити ранню історію Одеси.
Рішельє, переконаний рояліст і учасник змови проти Наполеона, служив у армії Суворова, брав участь у штурмі Ізмаїла, був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня і золотою шпагою. З 1803 року — генерал-губернатор Новоросійських земель.
«Ані торгівля, ані економіка неможливі без освіти», — ці слова герцога стали програмними для розвитку міста. Саме під його керівництвом Одеса перетворилася на великий торговий і культурний центр. За сприяння Рішельє до міста прибув абат Шарль Домінік Ніколя — французький педагог і єзуїт, який очолив Інститут шляхетних юнаків і став автором першої в Одесі друкованої книги — «Нарису правил виховання в одеських дворянських інститутах», - зазаначила Галина Волкова.
Його педагогічна система спиралася на дисципліну, логіку та духовність. У навчальній програмі поєднувалися класичні мови, історія, риторика, філософія й музика — «система, близька до неаполітанських консерваторій». У студентських ансамблях звучали твори Моцарта, Гайдна, Клементи, Россіні.
Великий театр Китаю — сучасне втілення класичної традиції
Справжнє захоплення аудиторії викликала доповідь доктора мистецтвознавства Олени Рещенко — «Великий театр — феномен оперної культури сучасного Китаю».
«Китай дбайливо ставиться до своїх народних театрів, — наголосила дослідниця. — У кожній провінції відкриваються нові великі театри, побудовані за найвищими технологічними стандартами. Там продумано все — від архітектури до акустики».
Порівнюючи світовий досвід, мистецтвознавиця зазначила:
«Сіднейський оперний театр, хоч і є архітектурною візитівкою Австралії, має недосконалу акустику. У Китаї такого не зустрінеш».
Другий день конференції засвідчив: в Одеській національній музичній академії панує дух наукових пошуків і творчого натхнення. Музика, історія, педагогіка і культура тут зливаються в єдиний простір — простір ідей, який продовжує формувати нове покоління одеських музикантів і дослідників.
