Несподіваний підхід у лікуванні та профілактиці різних захворювань повинна продемонструвати художня виставка, що нещодавно відкрилася у музеї Інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України за адресою: Французький бульвар 49/51, корпус 2. Ідея виставки в тому, щоб посприяти розробці новітніх методів арт-терапії, спонукати широке їх використання для лікування, м'якої психологічної корекції, гармонізації психічного стану пацієнта через його художнє самовираження та самопізнання. Адже не дарма вважається, що зміст внутрішнього «Я» людини знаходить відображення в її зорових образах щоразу, не тільки коли вона малює картину, або сприймає розглядуючи її, чи навпаки, займається іншим видом творчості. Ідейний натхненник виставки Заслужений художник України Володимир Бабієнко має дивовижну здатність бачити талановитих людей, знаходити їх серед безлічі тих, з ким зіштовхнуло життя. Одним із таких людей є герой художньої виставки «Соціалізація абстрактного феномену», одеський художник-абстракціоніст Володимир Анатолійович Павловець.У процесі підготовки виставки «Соціалізація абстрактного феномену» у її організатора та мецената Володимира Бабієнка виникла несподівана і цікава ідея – поєднати її з творчою зустріччю з відомим одеським журналістом, громадським діячом, поетом та прозаїком Юрієм Работіним.
На початку творчої зустрічі Директор музейно-виставкового комплексу Інституту очних хвороб та тканинної терапії імені В.П. Філатова Юлія Вілхул передала щирі привітання та побажання творчої наснаги й успіхів присутнім від Наталії Володимирівни Пасічник, Заслуженої лікарки України, професорки, членкіні-кореспондентки НАМН України, очільниці «Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України».Дві години пролетіли маже непомітно, лунала поезія в виконанні авторів, прозаїчні літературні твори, авторська пісня.
Що ж до самої виставки «Соціалізація абстрактного феномену», ніхто не розповість про неї краще, ніж сам її організатор, професор Володимир Бабієнко:
Саме тому я і вирішив організувати таку незвичайну для одеського соціуму виставку, підтримати та популяризувати цей напрямок у живописі. Тим більше, з Володимиром Анатолійовичем нас поєднує не лише любов до образотворчого мистецтва, а й медицина, адже ми навчалися не лише в одному університеті та на сусідніх факультетах, а й практично в один і той самий час.
Зараз Володимир Анатолійович пише виключно з метою самовираження, «для себе», оскільки поки що його коло глядачів дуже обмежене. Адже абстракціонізм – дуже специфічний напрямок у світовому живописі, який, як правило, не має масового глядача. І все ж таки хочеться знайти цільову аудиторію; тих, хто зможе зрозуміти його глибинний задум, «почути» художника через його полотна. І виставкою «Соціалізація абстрактного феномену» ми разом зробимо перший крок до досягнення цієї благородної мети!
Відомості про автора
Павловець Володимир Анатолійович народився 10 грудня 1966 року у місті Іллічівську, нині Чорноморськ.
Захоплюватися живописом та малюванням почав ще зі шкільної лави, зокрема колекціонував поштові марки, присвячені виключно образотворчому мистецтву. За словами самого Володимира Павловця, певну роль у виборі майбутнього життєвого кредо зіграла мама, яка ще в першому класі познайомила сина з експозиціями міських музеїв – художнього, західного та східного мистецтва, археологічного. Вже у шкільні роки цікавився сюрреалізмом, вважаючи своїм улюбленим художником Сальвадора Далі, в юності стали до вподоби Ієронім Босх, Пітер Брейгель, П'єр Огюст Ренуар, творчість якого й досі стоїть для Володимира Павловця на особливому місці. Серед сучасних вітчизняних живописців особливо виділяє Миколу Прокопенка, його яскраві полотна, що буквально бризкають світлом і кольором.
Незважаючи на здобуту спочатку середню, а потім і вищу медичну освіту (у 1994 року Володимир Павловець закінчив стоматологічний факультет Одеського державного медичного університету), нині митець за основною професією не працює, за покликом серця залишивши медицину і повністю віддавшись живопису.
Володимир Павловець вважає себе «чистим абстракціоністом», хоча сам визначає свій напрямок у мистецтві, як «спонтанно-е моційний псевдо-пост абстрактний експресіонізм (неоекспресіонізм)». На питання, що ж спонукало його обрати такий непростий життєвий шлях і такий складний художній жанр, він відповідає, не замислюючись: «якась внутрішня потреба, воістину непереборна необхідність постійного самовираження. І якщо виникає таке бажання, починаю негайно реалізовувати його на папері. Я можу побачити красу в будь-чому, навіть у голій стіні або погано побіленій стелі, адже вона є у всьому, що нас оточує, і кожна людина здатна її осягнути, було б тільки бажання. І абстракціонізм, на моє глибоке переконання, один із різновидів краси».
Втім, остаточно сформувався саме як художник-абстракціоніст Воло димир Павловець порівняно недавно, і важливу роль у цьому відіграла війна, що почалася, і відомі події, що передували їй, які й підштовхнули живописця до рішення пов'язати своє життя з образотворчим мистецтвом.
Крім живопису, у житті Володимира Павловця є ще одне захоплення, яким стала антична археологія. Незважаючи на те, що малювати Володимир Павловець почав задовго до археології, вона, безперечно, наклала свій слід на його становлення як художника. Як каже сам Володимир Анатолійович, «археологія – теж мистецтво, що має щось спільне з живописом. Адже буквально все, вироблене людиною протягом всієї своєї історії, безсумнівно тією чи іншою мірою є мистецтвом. І я на певному підсвідомому рівні використав археологію у своїй творчості»...