2024 рік видався для українського спорту неоднозначним. Було багато розчарувань, як, наприклад, результати збірної України з футболу, чи українських футбольних клубів у єврокубках. Але й було багато радості та свята.
Перемоги українців на Олімпійських іграх у Парижі, світовий рекорд Ярослави Магучіх, перемоги Олександра Усика. Проте чи на найбільш емоційним для українців видався чемпіонат світу з футзалу, де наша збірна здобула історичну бронзу.
Чемпіон поспілкувався з головним тренером національної команди Олександром Косенком та підбив підсумки надуспішного року. Наставник розповів, у чому найбільша сила його команди, які перспективи у молодіжної збірної, оцінив рівень чемпіонату України та суперників у кваліфікації Євро-2026.
– Нещодавно відбулися стартові матчі кваліфікації Євро-2026, Україна перемогла Кіпр (7:0) та Румунію (2:0). Гра проти румунів видалася важкою. Можна сказати що саме з ними боротимемося за вихід?
– Так, думаю змагатимемося з Румунією. Я вважаю, що це найсильніший суперник у кваліфікації. Але і Німеччину не треба недооцінювати. Ми повинні налаштовуватися і на німців, і на Кіпр, і на всіх суперників.
– До речі щодо Німеччини, наступні матчі будуть саме проти неї. Як можете описати цього суперника?
– Досить організована, потужна команда. Але їм, на мою думку, не вистачає досвіду таких ігор, кваліфікаційних. Вони тільки починають грати. Досить непогано виглядали з Румунією. Свої моменти не реалізували, недограли в обороні десь.
Але якщо їм дати повірити в себе, то вони можуть стати проблемою для будь-якої збірної. Як приклад, вони обіграли збірну Іспанії в товариському матчі.
– У збірної жодного пропущеного голу у відборі на Євро. В чому секрет такої надійної гри в захисті?
– Захист – це невід'ємна частина гри. Без гарного захисту не буде перемог. Але і без атаки теж, а ми забили 9 м'ячів. Не має бути перекосу, гравці мають правильно сприймати гру, що ми можемо і забити, і не пропустити, коли це потрібно.
Захист дуже важливий. І ми повинні дякувати нулю в графі "пропущені" не лише воротарям, а й усім гравцям. Так, воротарі дійсно відстояли на нуль, але у захисті грає вся команда, всі допрацьовують до кінця. А воротар на останньому рубежі все це зміцнює.
– Петро Шотурма не зможе зіграти у відборі до Євро. Хто став лідером роздягальні тепер і як загалом плануєте заміняти Шотурму в команді?
– У нас в роздягальні немає такого, що хтось говорить, а всі мовчать. Всі лідери роздягальні, кожен може сказати будь-що, висловити свою думку. Але зараз капітан команди – Ігор Корсун. Він взяв на себе ці обов'язки капітана: згуртувати команду, об'єднати.
А в роздягальні в нас робочо-позитивна атмосфера. Я не досить багато знаходжуся в роздягальні, не знаю, чи щось змінюється, коли мене там немає. Але думаю всі можуть висловлювати свої думки, говорити.
– А можливо на полі хтось виконує таку собі роль диригента команди? Хто підказує, командує, можливо пихає партнерам…
– Під час гри ми намагаємося підтримувати одне одного, а не пихати. Я вважаю, що коли ти починаєш пихати, то це не йде на користь. Ти можеш підказати, підтримати, підбадьорити. Це моя особиста думка, і я намагаюсь, щоб так і було.
Це не те, що всі повинні "цілуватися", ні. Але якщо ти хочеш напихати, то це повинно бути не в образливій формі. Має бути конструктив. І я думаю, що зараз у нас всі можуть підказати, підбадьорити партнера. Кожен правильно це сприйме і не образиться.
Помилка – це частина нашої гри, як і передача, чи удар по воротах. Кожен може помилитись, навіть висококваліфікований гравець. За це ніхто нікого не карає. Знаєте, помилка і незрозуміле рішення – це різні речі. Коли ти помилився при передачі, правильно діяв, але просто не вдалося – це одне. А коли просто робиш незрозумілу дію – інше.
Ми все обговорюємо на теоретичних заняттях, і всі розуміють цю різницю. Намагаємося, щоб хлопці розуміли, що їм треба робити на майданчику. Ми хочемо, щоб так було. Але ще багато що можна покращити.
– А що саме?
– Досконалості немає меж. Можна покращити будь-що: і індивідуальні моменти, і командні дії, гру в захисті, нападі. Можна працювати над будь-яким компонентом гри. У будь-якій грі багато різних моментів, які можна покращити.
Збірна України з футзалу
Асоціація футзалу України
– А що наразі в плані гри є нашою найбільшою силою?
– Командні дії. Це те, як команда налаштовується, виходить на гру, як гравці підтримують одне одного. Але й без індивідуальної майстерності це все було б неможливо. Я б висловився так: це індивідуальна майстерність, яка не заважає командним діям.
– Чи бронза на чемпіонаті світу – це стеля для цієї команди?
– Я не хочу думати про це, стеля чи ні. Треба грати, готуватися. Просто виходити й робити свою роботу. Якщо ми досягнемо чогось більшого я не проти. Якщо ні, то нічого. Будемо працювати, а як там буде – подивимося. Загадувати не будемо.
Хочеться чогось більшого, але ми й так досягли дуже непоганого результату, і дуже важко буде його покращити. Це якщо ми об'єктивно кажемо, а не літаємо у хмарах. Але якщо не мріяти, то покращити не вийде. Будемо тренуватися і мріяти.
– Ви тренуєте збірну вже понад 10 років чи бачите ви молоде покоління, яке зможе замінити цей золотий склад?
– Україна багата на талантів у всіх видах спорту. Футзал не є винятком. Я думаю, що будуть з'являтися нові молоді гравці, як було у цій збірній.
– Юнацька збірна в березні гратиме відбіркові на Євро-2025. Чи зможуть кваліфікуватися і чи є там гравці, які от-от можуть отримати виклик в національну збірну?
– Не буду нікого відокремлювати, виділяти. Нехай кожен розуміє, що все в його руках, ногах і голові. У кожного є шанси, і кожен має можливість отримати виклик в національну збірну.
Я впевнений, що вони всі віддадуть максимум зусиль, щоб вийти на чемпіонат Європи й там проявити себе, і довести, що вони майбутнє нашого футзалу.
– Чи не відчувається після чемпіонату світу в деяких гравців зіркової хвороби?
– Ні, взагалі не відчув. Я не знаю, як в клубах, а у збірній я не помітив такого, щоб хтось став інакше поводитись. Все гармонійно. Ми зібрались, і мені здалося, що не було тої перерви, ми знову всі разом і атмосфера та ж сама.
– Деякі гравці збірної України грали в Росії, зокрема в окупованому Криму. Чи була про це розмова в середині команди?
– Чесно кажучи не розумію, про що саме мала би бути розмова.
– Що, наприклад, після завершення війни хтось знову захоче поїхати грати туди. Чи будуть вони в такому випадку викликатися у збірну?
– Я не можу відповідати за всіх. Якщо я зараз скажу, що ніхто туди не поїде, а потім це таки станеться, то буде не дуже правильно.
Скажу так, це питання зараз навіть не обговорюється. Ми розуміємо, що відбувається в країні. І ми не можемо уявити, щоб хтось із теперішнього покоління поїхав грати туди. Це питання не піднімається, тому що банально немає іншої думки. Немає такого варіанту. А що буде робити майбутнє покоління, я не знаю.
– Як ви оціните рівень Екстра-ліги України відносно топових європейських ліг?
– У нас зараз досить сильна ліга. Так, ми не іспанський чи португальський чемпіонат, але в нас дуже конкурентна, сильна ліга. Досить цікавий чемпіонат та бувають неочікувані результати, цікаві ігри. Я думаю, що в нас у цьому плані все нормально.
– Наскільки змінився футзал в Україні стосовно того, що було раніше?
– Важко відповідати на такі питання. В кожну епоху є сильні гравці та команди. Зараз ліга сильніша в тому, що все розвивається. Але не можна порівнювати минуле з теперішнім.
В минулому також був сильний чемпіонат та гравці. Я не можу сказати, що зараз все добре, а раніше було погано або навпаки, ні. Все розвивається, цікаво було тоді, цікаво й зараз. В цьому і є розвиток, як на мене.
– Головне, щоб не було гірше, ніж раніше. Як у футболі, наприклад…
– У футзалі також таке було. Були такі моменти, коли просідали, але потім знову стало краще. Не може завжди бути все гарно, або погано. Все розвивається. Це не лише у футболі, футзалі. Така ситуація може бути в усіх видах спорту та в усіх країнах.
Так, бувають такі моменти, коли все погано, а потім все супер, розвивається, зали будуються тощо. Коли в нас почнуть будувати зали в кожному місті, це буде поштовх до розвитку, і ми вийдемо на більш якісний рівень організації. Будуть якісні зали, трансляції тощо. На жаль зараз така ситуація, що не до будування залів.
– Хто за цю частину чемпіонату України став відкриттям для вас? І серед гравців, і серед команд.
– Наразі все відносно прогнозовано. Ті команди, що мали би бути на горі, там і є, ті, що прогнозувалися внизу, йдуть там. З гравцями те саме, бомбардири всі очікувані. Сказати, щоб хтось здивував, не можу. Сенсацій немає.
Аврора впевнено йде на першому місці, але від неї всі цього й очікували. Всі очікували, що ХІТ буде в лідерах, що Ураган може просісти, але буде йти під лідерами. Сокіл теж там, де й має бути. Енергія, як і минулого року, теж на 4-5 місці. Немає такого, щоб якась команда здивувала. Немає такого, як у футболі Жирона чи Олександрія.
– А що скажете про in.IT, який перші 8 матчів програв, але після зміни тренера здобув одразу 2 перемоги?
– Вони молодці. Зміна тренера, напевно, в психологічному плані вплинула. Бо за тиждень змінити гру неможливо, Я думаю це все на емоційному рівні. Гравці хотіли щось довести, тому так і сталося.
– Підіб’ємо підсумки року. Який для вас найбільш пам'ятний матч у 2024 році?
– Мені важко виділити якийсь один матч. Я б сказав, що всі поєдинки ЧС, і виграні, і програні. Якийсь один серед них виділити неможливо, кожен був важливий.
– Який ви б хотіли переграти, змінити?
– Всі розуміють, що гру проти Бразилії. Хотілося б виграти та вийти у фінал. Але якщо ми його переграємо, то не факт, що виграємо. Скажімо так, хотілося б іншого результату.
– А якби перемогли та вийшли у фінал, то змогли б взяти реванш в Аргентини?
– Не буду відповідати, бо виникнуть питання до будь-якої відповіді. Якщо скажу, що під силу було б перемогти, то згадають про поразку 1:7, а якщо ні, то навіщо тоді виходити. Не бачу сенсу говорити про це. Якби вийшли, то гра б показала, чи могли б.
– Який гравець збірної України став найкращим у 2024 році?
– Нікого не хочу виділяти, всі гравці на своєму місці, всі важливі для збірної. Це окремий механізм. Без будь-якого гравця це буде інша команда. І може той, хто дуже добре виглядав, без тих гравців, хто поруч, не виглядав би так.
Дуже важливе саме поєднання, щоб кожен був на своєму місці, допомагав одне одному. Я думаю, що збірна України була сильною завдяки цьому. Кожен допомагав ставати сильнішим одне одному. І я не хочу казати, що хтось був сильнішим за інших. Найкращою була саме збірна.
