Осінній недільний вечір у старовинній кірсі Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в Одесі став справжнім святом музики, душевної гармонії та високого мистецтва. Під стриманим сяйвом свічок і ніжним відлунням старовинного органу відбувся Четвертий концерт XIII Міжнародного органного фестивалю імені Теофіла Ріхтера, який цього року має символічну назву — «Теофіл Ріхтер та його сучасники».
Цей вечір став особливим — і не лише завдяки бездоганній програмі, музикознавчому супроводу Крістіни Шумєєвої, а й завдяки духу натхнення, який панував у кірсі. Кожен твір звучав так, ніби відлунював з глибини століть, поєднуючи німецьку органну традицію, романтичну щирість вокалу та камерну вишуканість струнних.
Гармонія голосу, струн і органу
Початок концерту ознаменувався Прелюдією та фугою до мінор Йоганна Себастьяна Баха у виконанні Вероніки Струк — органістки, чия гра наповнила простір кірхи величчю, чистотою й глибоким духовним звучанням. Її інтерпретація Баха — це діалог з вічністю, де кожен звук народжував молитву.
Несподіваним і надзвичайно цінним став номер, який повернув ім’я Теофіла Ріхтера не лише як видатного органіста, а й як композитора. Публіка почула Вальс із струнного квартету, рукопис якого дивом зберігся у запасниках Пушкінського музею в Москві. Виконання ансамблю «Гармонії світу» (Наталія Литвинова, Леонід Піскун, заслужена артистка України Ія Комарова, Сергій Шольц,) стало справжнім відкриттям — ніжним, елегантним, сповненим внутрішнього світла.
Романтичний політ і жіноча краса вокалу
Вокальна частина концерту — окрема перлина вечора. Анастасія Блоха, сопрано з Кишинева, володіє дивовижним поєднанням технічної майстерності та щирості. Її голос — прозорий, але водночас сповнений сили та жіночої ніжності. У трьох романсах Ріхарда Штрауса («Завтра», «Присвята», «Сесіль») у супроводі квартету «Гармонії світу» співачка створила справжній емоційний всесвіт — від ніжного шепоту кохання до світлої туги прощання.
Не менш глибоко прозвучали «Вересень» Р. Штрауса, де партію органа виконала Вероніка Струк, та знамениті фрагменти з «Carmina Burana» Карла Орфа — «In trutina» і «Dolcissime». Ці твори стали апофеозом краси людського голосу, який, здавалось, здіймався під склепіння кірхи, єднаючи небо і землю. А Колискова Макса Регера занурила у світле блаженство.
Струнна магія та велич органу
Публіку зворушив Романс для альта Макса Бруха у виконанні заслуженої артистки України Ії Комарової — ніжний, теплий і водночас глибоко драматичний. Їй акомпанувала Вероніка Струк, чий орган зливався зі звучанням альта, створюючи єдиний подих.
Наталія Литвинова, скрипалька з тонким відчуттям стилю, майстерно виконала три шведські танці Бруха та «Маленьке капріччіо» Макса Регера, подарувавши слухачам радість руху, блиску та легкості.
Завершення вечора стало справжнім фінальним акордом — Токката ре мінор Макса Регера у виконанні Вероніки Струк. Це було не просто виконання — це був емоційний вибух, торжество органної величі. Потужне, але гармонійне звучання органу наповнило кірху енергією, змушуючи серця слухачів битися в унісон із музикою.
Музика, що об’єднує серця
Концерт залишив глибоке враження — як подія, що поєднує минуле і сучасне, талант і віру, людину і Бога. Орган, струнні, голос — усе звучало в єдиному диханні, даруючи одеситам і гостям міста відчуття гармонії світу, яку несе справжнє мистецтво.
Фестиваль імені Теофіла Ріхтера продовжує гідно нести славу видатного одесита, геніального музиканта і педагога. А цей концерт став доказом того, що спадщина Ріхтера живе — в серцях, у музиці, у вдячному мовчанні публіки після останнього акорду.
