Відкриття Black Sea Security Forum 2026 в Одесі стало не просто черговою міжнародною конференцією з безпеки. Форум продемонстрував, що Україна дедалі впевненіше переходить із категорії об'єкта міжнародної політики до ролі одного з її активних творців.
Масштаб заходу говорить сам за себе. Організатори розраховували на 600 учасників, підготувалися до 800, але зрештою до Одеси прибуло понад 1200 гостей із різних країн світу. Серед них — американські сенатори та конгресмени, колишні президенти та міністри оборони, дипломати, парламентарі й експерти провідних аналітичних центрів.
Однак головна цінність форуму полягала не лише в кількості гостей, а й у змісті дискусій.
Ендшпіль чи початок нової гри?
Третій рік поспіль Black Sea Security Forum будується за шаховою логікою. Якщо форум 2024 року був присвячений дебюту («Game is Open»), а 2025-го — середині партії («Mid-Game»), то нинішній форум отримав назву «Endgame» — «Ендшпіль».
Втім, головне питання було сформульоване із знаком питання: чи справді світ наближається до завершення російсько-української війни, чи людство лише входить у нову фазу глобального протистояння?
Саме тому центральною метафорою форуму стала тема «From Pawn to Queen» — «Від пішака до ферзя».
У шахах пішак, який проходить усю дошку, перетворюється на найсильнішу фігуру. Для учасників форуму це стало символом трансформації України за роки війни.
Країна, яку ще десять років тому багато хто сприймав як буферну територію між Сходом і Заходом, сьогодні перетворюється на один із ключових елементів нової архітектури європейської безпеки.
Україна як центр чорноморської безпеки
Однією з найважливіших подій першого дня став виступ Посла України у Великій Британії Валерія Залужного.
Його головний меседж був чітким: без України неможливо створити ефективну систему безпеки в Чорному морі.
Залужний звернув увагу на відсутність цілісної чорноморської стратегії НАТО, складний баланс інтересів Туреччини, роль Конвенції Монтре та дедалі помітнішу присутність Китаю в регіоні.
По суті, прозвучала думка, яка ще кілька років тому видавалася б революційною: Україна перестала бути лише споживачем безпеки і сама стала її виробником.
Саме українські Збройні сили змогли відтіснити російський флот від більшої частини акваторії Чорного моря та довести, що навіть потужна морська держава може втратити стратегічну перевагу через нові технології.
Технологічна революція війни
Червона нитка форуму — усвідомлення того, що війна XXI століття змінюється прямо на наших очах.
Сенатор Марк Келлі говорив про військово-промислове зростання Китаю та нові види озброєнь, які дедалі важче перехоплювати. Водночас більшість учасників погодилися: майбутнє належить штучному інтелекту, роботизованим платформам і масовому використанню безпілотників.
Особливо показовим став виступ американського підприємця Еріка Прінса.
На його думку, головна українська інновація полягає навіть не в конкретних моделях озброєнь, а у швидкості ухвалення рішень та передачі ініціативи безпосередньо бойовим підрозділам.
Його приклад став символом нової військової економіки: якщо постріл із комплексу Javelin коштує сотні тисяч доларів, то аналогічне завдання дедалі частіше виконує дрон вартістю кілька сотень.
Таким чином Україна фактично стала світовою лабораторією сучасної війни.
Економіка перемоги
Не менш важливою стала економічна дискусія.
Учасники відзначили парадоксальний факт: на четвертому році повномасштабної війни Україна зберегла функціонуючу банківську систему, приватний бізнес і макроекономічну стабільність.
Для багатьох держав світу навіть значно менші потрясіння завершувалися економічним колапсом.
Особливу увагу привернула теза Дмитра Разумкова про необхідність вибору між відновленням старої економіки та створенням нової.
Йдеться про перехід від сировинної моделі до промислового виробництва з високою доданою вартістю, розвиток оборонного сектору, атомної та зеленої енергетики й інвестиції в людський капітал.
Саме тут прозвучала одна з найяскравіших формул форуму:
«Пішак може стати розмінною монетою, а може дійти до краю дошки й стати ферзем».
Фактично це була не лише шахова метафора, а й стратегічний вибір для всієї держави.
Союзники та сила демократії
Важливим лейтмотивом форуму стала тема союзників.
Американські сенатори та конгресмени неодноразово наголошували, що головна перевага демократичного світу полягає саме у здатності створювати коаліції.
На цьому тлі Росія дедалі більше виглядає ізольованою державою, а Китай — країною з колосальним економічним потенціалом, але обмеженим колом справжніх союзників.
Показовим став виступ духовного радника Дональда Трампа Марка Бернса, який зізнався, що раніше виступав проти підтримки України, але після особистої поїздки змінив свою позицію.
Його слова про те, що захист України відповідає інтересам самих Сполучених Штатів, стали важливим сигналом для американської аудиторії.
Одеса як новий центр міжнародного діалогу
Окремої уваги заслуговує роль самої Одеси.
За три роки Black Sea Security Forum пройшов шлях від амбітної ініціативи до майданчика, який дедалі частіше порівнюють із Мюнхенською конференцією з безпеки або Давоським економічним форумом.
Звісно, масштаби поки що різні. Проте за рівнем дискусій та колом учасників одеський форум уже впевнено входить до числа найважливіших міжнародних платформ Центральної та Східної Європи.
Для Одеси це означає повернення до її історичної ролі — міста, де зустрічаються різні культури, держави та стратегічні інтереси.
Головний висновок
Перший день Black Sea Security Forum 2026 показав: світ дедалі менше сприймає Україну як проблему, яку потрібно вирішувати, і дедалі більше — як державу, без якої неможливо вирішити ключові проблеми безпеки XXI століття.
Саме тому головна метафора форуму — шлях від пішака до ферзя — виявилася напрочуд влучною.
Україна вже довела, що здатна виживати. Тепер перед нею стоїть складніше завдання — навчитися формувати правила нової гри.
І, схоже, саме за це сьогодні точиться головна партія не лише в Чорному морі, а й у всій Європі.
